Аудиторський висновок повинен мати дату його підписан­ня, після якої у висновок не можуть вноситися жодні зміни, не обговорені з економічним суб'єктом. До цієї самої дати слід за­вершити й збір та дослідження аудиторських доказів стосовно звітного періоду, що перевіряється. Проте завжди можуть мати місце події, які фактично відбулися після дати складання фі­нансової звітності, але можуть мати вплив на висновки аудито­ра стосовно перевіреної звітності.

Аудитор не несе відповідальності за події, що відбулися пі­сля дати підписання аудиторського висновку (подальші події), і не зобов'язаний проводити спеціальні дослідження з метою виявлення та аналізу таких подальших подій. Відповідаль­ність за інформування аудитора стосовно таких подій лежить на керівництві економічного суб'єкта.

Відповідно до МСА 560 "Подальші події" розглядають основ­ні види подальших подій, які можуть мати негативний або по­зитивний вплив на фінансову звітність економічного суб'єкта (рис. 5.22).

Аудитор має отримати достатні відповідні аудиторські до­кази того, що всі події, які відбулися до дати підписання ауди­торського висновку та які можуть потребувати внесення коре­гувань або розкриття у фінансових звітах, були виявлені. Ці процедури доповнюють звичайні процедури і можуть стосува­тися певних операцій після закінчення звітного періоду.

Процедури для визначення подій, що можуть потребувати розкриття інформації у фінансових звітах, здійснюються як­найближче до дати аудиторського висновку і, як правило, охо­плюють (рис. 5.23):

• аналіз процедур, що використовуються керівництвом економічного суб'єкта у звітному періоді для оцінки подаль­ших подій;

•       ознайомлення з інформацією, що міститься у протоколах засідань ради директорів, зборів акціонерів, які були проведе­ні після закінчення звітного періоду;

•       аналіз останніх проміжних фінансових звітів, бюджетів, прогнозів руху грошових коштів та інших звітів керівництва економічного суб'єкта;

•       проведення запитів до юридичної служби клієнта щодо розгляду позовів та судових справ, які мали місце;

•       складання запитів управлінському персоналу стосовно того, які з подальших подій могли мати суттєвий вплив на по­казники фінансових звітів.

Аудитору слід ретельно перевірити правильність відображен­ня в обліку подальших подій, які можуть мати суттєвий вплив на фінансову звітність, якщо йому стає відомо про такі події.

Особливої уваги потребує від аудитора наявність інформації про події, що відбулися після дати підписання аудиторського висновку, але до оприлюднення фінансової звітності підприєм­ства. Аудитор не несе відповідальності за достовірність фінан­сової звітності після дати підписання аудиторського висновку. З цього моменту відповідальність за інформування користува­чів про наявність подальших подій, які можуть вплинути на достовірність фінансової звітності, покладається повністю на керівництво економічного суб'єкта.

Проте, якщо після підписання аудиторського висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомим факт, який може істотно вплинути на фінансову звіт­ність клієнта, він має прийняти рішення стосовно доцільності внесення поправок до фінансової звітності та аудиторського висновку, а також обговорити доцільність внесення таких по­правок з клієнтом.

Якщо керівництво погоджується внести зміни до фінансової звітності підприємства, аудитор також має внести поправки у свої висновки за результатами аудиторської перевірки (ауди­торський висновок). Дата на аудиторському висновку ставить­ся не раніше дня підписання керівництвом змінення фінансо­вої звітності.

Якщо керівництво клієнта не погоджується внести поправ­ки до фінансової звітності, а, на думку аудитора, це є необхід­ним, аудитор має підготувати аудиторський висновок, що від­різняється від позитивного.

У тому випадку, якщо аудиторський висновок уже переда­ний клієнту, аудитор мас повідомити керівництво клієнта, яке несе відповідальність за оприлюднення звітності, про непри­пустимість такої публікації без внесення необхідних корегу­вань. Якщо фінансовий звіт все-таки опублікований без вне-сенші потрібних змін, аудитор має вжити заходів для інформу­вання про це користувачів фінансової звітності. Прийняття рішення про такі дії залежатиме від правової підтримки ауди­тора та рекомендацій юриста.

Після опублікування фінансових звітів аудитор не має жод­них обов'язків здійснювати запити щодо них. Якщо після опу­блікування фінансових звітів стають відомими події, що від­булися після оприлюднення фінансової звітності підприєм­ства, і які, напевне, вплинули б на висновок аудитора, якщо були б йому відомі, аудитор має переглянути достовірність фі­нансових звітів. Аудитору слід обговорити це питання з керів­ництвом клієнта, а також прийняти відповідні рішення залеж­но від обставин. Новий аудиторський висновок у цьому випад­ку має містити посилання на ті події або обставини, що змусили аудитора змінити попередній висновок.

У тому випадку, коли незалежно від внесення змін до фінан­сового звіту клієнта вплив подальших подій буде розкрито протягом наступного фінансового періоду, можна не переглядати вже оприлюднений звіт і аудиторський висновок.

Якщо керівництво клієнта не вносить змін у поточний об­лік, а аудитор вважає їх доцільними, він має попередити керів­ництво клієнта, що має намір вжити заходів для інформування з цього питання користувачів. Можливість проведення цих за­ходів також залежить від можливостей аудитора та рекоменда­цій юристів.