З 1983 р. Рада зі стандартів аудиту США поняття суттєвості трактує як результат взаємодії кількісних і якісних критеріїв оцінки показників фінансової звітності. Визначається, що зва­жаючи на подвійний вилив якісних і кількісних чинників на визначення суттєвості, встановити загальний кількісний кри­терій неможливо.

У США аудиторам пропонується під час встановлення і ви­користання орієнтовних критеріїв суттєвості кожного разу спиратися на професійну думку, але при цьому керуватися та­кими загальними принципами:

1)  сумарна загальна похибка у фінансовій звітності, що пе­ревищує 10 % , звичайно вважається суттєвою. Сумарна похиб­ка нижче 5 % за відсутності якісних чинників розглядається як суттєва. При оцінці суттєвості в діапазоні від 5 до 10 % по­трібен найвищий професіоналізм;

2)  похибки від 5 до 10 % потрібно вимірювати стосовно від­повідної бази розрахунку. У багатьох випадках помилки мо­жуть бути зіставлені не з однією, а з двома або декількома база­ми. Бази розрахунку попереднього рівня суттєвості можуть прийматися як: сума прибутку до оподаткування; валюта стат­ті балансу, показники бухгалтерської звітності. З рівнозначної статті звітності як база для розрахунку суттєвості, має вибира­тися та, яка є більш еластичною і прогнозованою щодо чинників, які зумовлюють її, а також менш чутливою до кон'юнктур­них змін, ризиків галузевого і загальноекономічного харак­теру.