загрузка...
загрузка...
Основні бентосні водорості морів та океанів PDF Друк e-mail
Ботаніка - Гідроботаніка

Основні бентосні водорості морів та океанів - бурі та червоні, інколи зелені макроскопічні прикріплені кулясті форми (види родів Bangia Lyngb., Fucus, Porphyra, Phyllophora, Laminaria та ін.). Усі вони можуть обростати дрібними діатомовими, синьозеленими та іншими водоростями.

Ви переймаєтесь власним саморозвитком ? Якшо так, тоді вам варто завітати на сайт наших партнерів samorozvytok.com.

Залежно від місця проростання, серед бентосних водоростей виділяють такі екологічні групи: епіліти , які ростуть на поверхні твердого ґрунту (скалах, камінні тощо), епіпеліти , що населяють поверхню пухких ґрунтів (пісок), епіфіти , що ростуть на поверхні інших рослин, енеоліти (або сверлячі водорості), що занурюються у вапняковий субстрат (скелі, мушлі молюсків, панцирі ракоподібних), ендофіти які поселяються у таломах інших рослин, проте на відміну від інших паразитичних видів мають нормальні хлоропласти, паразити , що живуть у таломах інших рослин та не мають хлоропластів.

Своєрідною екологічною групою є ендосимбіонти (або внутрішньоклітинні симбіонти), що існують у клітинах інших організмів, безхребетних та водоростей. Окрему цікаву групу становлять епізоіти , що існують на ракоподібних, коловертках, зрідка на водяних комахах чи личинках, червах тощо. До епізоітів належать: деякі види зелених кокоїдних водоростей (Chlorangiella De Toni, Korschikoviella P. Silva, Characiochloris Pascher. тощо). Більшість епізоітів не може існувати ізольовано від субстрату на мертвих тваринах чи на їхніх оболонках, залишених під час линяння, тоді водорості звичайно гинуть.

Інколи виділяють групу організмів обростання - перифітон. Виділення цієї групи обумовлене тим, що організми (водорості чи тварини), які належать до її складу, живуть на предметах більшою мірою рухомих чи омиваючих водою. Водночас, ці організми віддалені від дна та знаходяться в умовах іншого світлового, харчового та температурного режимів, ніж організми донних місцезростань. Виділення перифітону обумовлено ще й шкодою, яку вони завдають: ці обростання можуть спричиняти господарські збитки - зменшувати швидкість руху суден, засмічувати водогінні отвори та трубопроводи.

Водорості гарячих джерел - вегетують за температури 35-52°С, а у окремих випадках до 84°С і вище, нерідко при підвищеному вмісту солей чи органічних речовин (сильно забруднені гарячі стічні води заводів, фабрик, електростанцій та атомних станцій). Типовими мешканцями гарячих вод є синьозелені, та у меншій мірі - діатомові, а також деякі зелені водорості. Специфічних термофільних видів небагато.

Водорості снігу та льоду - формують групу кріофільних організмів, до складу якої належать окремі представники зелених, синьозелених та діатомових водоростей. Розвиваючись у масовій кількості, вони можуть викликати зелене, жовте, голубе, червоне, коричневе, буре чи чорне «цвітіння» снігу чи льоду. Зелене забарвлення снігу викликає Raphidonema nivale Lagerh., червоне - Chlamydomonas nivalis Wille, коричневе - Ancylonema nordenskioeldii Berg. Ці водорості знаходяться у поверхневих шарах снігу та льоду та інтенсивно розмножуються у талій воді при температурі біля 0° С. Лише небагато з них мають стадії спокою, більшість без будь яких особливих морфологічних пристосувань для витривалості до низьких температур.

Водорості солоних водойм - отримали назву галобіонти , оскільки вегетують при підвищених концентраціях солей у воді, що досягає 285 г/л в озерах з переважанням хлориду натрію та 347 г/л у глауберових озерах з переважанням сульфату натрію. Різноманіття водоростей проявляє обернену функцію до показника солоності води. Зі збільшенням солоності кількість видів водоростей зменшується, надзвичайно високу солоність переносять лише небагато з них. У пересолених (гіпергалінних) водоймах переважають одноклітинні рухомі зелені водорості - гіпергалоби, клітини яких позбавлені оболонки та оточені лише плазмалемою (види родів Dunaniella Teod., Asteromonas Artari, Pedinomonas Korschikov).

Ці водорості різняться підвищеним вмістом хлористого натрію у цитоплазмі, високим внутрішньоклітинним осмотичним тиском (до 250 103 ГПА), накопиченням у клітинах каротоноїдів та гліцерину, великою лабільністю ферментних систем та обмінних процесів. У солоних водоймах півдня України та інших країн вони нерідко розвиваються у масовій кількості, спричиняючи червоне та зелене «цвітіння» солоних водойм. Дно гіпергалінних водойм інколи повністю вкрите синьозеленими водоростями, серед яких переважають Microcoleus chthonoplastes (Fl. Dan.) Thur., Aphanothece salina Elenkin et Danilov тощо. В деяких озерах домінують Chlorogloea sarcinoides (Elenkin) Troitzk., що утворює потужні підводні та берегові вали синювато-зеленого кольору. У разі зменшення солоності спостерігається збільшення видового різноманіття водоростей.

 

Бібліотека онлайн Lection.com.ua створена для студентів та учнів, які прагнуть вчитися і пізнавати нове. Наша онлайн бібліотека підручників має близько 25 книг, ми намагаємося оновлювати нашу базу підручників кожен місяць. Сподіваємося наш сайт вам подобається. З повагою адміністрація.