загрузка...
загрузка...
Зовнішня політика Католицьких государів PDF Друк e-mail
Історія - Географія та історія Іспанії

Вас интересует обучение языкам за границей ? На сайте нашего партнера вы сможете найти всю информацию о том где можно выучить иностранный язык за границей.

Найбільш вдалою була зовнішня політика Католицьких государів , яка здійснювалася у трьох напрямках: об'єднання територій, європейська політика і атлантична та африканська експансія. Розв'язавши проблему посередництва між феодалами та селянством виданням "Сентенції", Фердінанд та Ізабелла могли тепер звернути увагу на розширення територій об'єднаного королівства. Настав момент завершення реконкісти. Всі попередні заходи королів — приборкання феодалів, розв'язання селянського питання, укріплення абсолютного апарату -- лише розчистили шлях, створили необхідні умови для здійснення центрального акту правлячого подружжя: взяття останнього оплоту маврів на півострові -- Гранади. Ця фортеця трималася більше двох століть після того, як уже весь півострів знаходився під владою Кастилії, Арагону з Каталонією та Португалії. Невеличке Гранадське князівство, прикрите гірським ланцюгом Сьєрри-Невади, стало в XIII столітті центром тяжіння для всіх мусульман, які не підкорилися завойовникам. Займаючи незначну частину узбережжя від Малаги до Гібралтара, воно знаходилось на зіткненні з Північною Африкою, і це давало йому точку опори в боротьбі проти могутніх північних сусідів.

У XIV столітті Гранада, керована султанами, переживала період значного підйому. Це був густонаселений центр з різноманітною промисловістю, з добре сконструйованою і збудованою орошувальною системою, квітучими полями і садами. У столиці цього князівства знаходились прекрасні палаци, мечеті, та інші пам'ятники арабської архітектури. Резиденція гранадських султанів Альгамбра, яка набула світової слави, створювалась саме в цей час на базі найстаровинніших споруд. Гранадський університет привертав до себе увагу як один з центрів науки. Оточена високими стінами і баштами, Гранада була хоч і невеликим, але серйозним оплотом проти домагань кастильських королів у XV столітті.

Завоювання Гранади почалося у 1481 році і тривало одинадцять років. Це була дуже жорстока війна, на яку Католицькі государі мобілізували всі ресурси і почали систематичний і скоординований наступ. Завдання, що стояло перед Фердінандом та Ізабеллою у справі захоплення Гранади, полегшувалось тим, що Гранадське князівство в цей час роздиралося внутрішніми міжусобицями. На кінець 1490 року у мусульман залишилася лише столиця Гранада з її околицями. Правлячий султан Абу Абдаллах, або Боабдиль, зачинився у стінах міста, оточеного іспанськими військами.

У таборі "Санта Фе"("Свята Віра") знаходилась сама королева Ізабелла, сповнена релігійного фанатизму в боротьбі проти "невірних". Іспанське лицарство, надихнуте присутністю королеви і підбурюване фанатичним духовенством, дивилось на цю війну як на святу справу. Затиснуті в кільце оточуючих і втративши будь-яку надію на допомогу з Африки, маври на чолі з Боабдилем змушені були капітулювати. 2 січня 1492 року іспанські війська зайняли Альгамбру, а наступного дня відбувся урочистий вступ у місто короля і королеви. Умови мирної угоди мали досить примирливий характер. Ними забепечувалась недоторканість особи та майна арабів, вільне відправлення мусульманського культу, зберігання мусульманських храмів та їхнього майна, звільнення полонених, обмеження податків, надання маврам права переселятися в Африку разом із своїм майном.

Вирішальний натиск на останню фортецю маврів проводився за підтримки широких і різних кіл іспанського суспільства. На боротьбу з арабами з однаковим ентузіазмом та релігійною запопадливістю ішли великі магнати і широкі маси лицарства, городяни і навіть селянство. Іспанському абсолютизмові вдалося спочатку за допомогою військової сили міст зламати феодальне панство, знайти компроміс у вирішенні селянського питання, а після цього спрямувати волю і почуття таких суперечливих класів в одному напрямку -- на боротьбу проти невірних.

Європейська політика Католицьких государів продовжувала традиції Арагону: Іспанія вороже ставилась до Франції. Найбільшого значення в цей період набули так звані Італійські війни, коли Франція і Арагоно-Кастилія воювали за панування в Неаполі. Перемога іспанських військ, якими керував Гонсало Фернандо-де-Кордова, Великий Капітан, дозволила анексувати королівство Неаполь і приєднати його до королівства Арагон у 1504 році.

Фердінанд розгорнув в Європі активну антифранцузьку політику, яку підтримував сімейними зв'язками. Хуан і Хуана, діти Католицьких государів , вступили в шлюб з дітьми імператора Австрії Максиміліана. Друга дочка, Каталіна, вийшла заміж за Едуарда англійського, а пізніше — з Енріке VIII.

Католицькі государі також проводили атлантичну і африканську експансію. Африка пропонувала багато цікавих можливостей, і Фердінанд з Ізабелллою впроваджували в цьому районі традиційну політику Кастилії: були досліджені землі західного узбережжя Сахари — Іфні -- і завойовані Канарські острови, які перейшли до Кастильської корони і були населені кастильцями. Кульміаційним пунктом атлантичної експансії було відкриття Америки в 1492 році.

Що стосується релігійної політики, то вона була дуже спірною. Королі шукали шляхи релігійного об'єднання держави, виходячи із своїх вірувань та інтересів держави. Хоч у попередніх століттях відмічалось толерантне ставлення до релігійних вірувань, у кінці XIV століття ставлення до євреїв різко змінилося. Розправа над євреями в 1391 році показала, що релігія є дуже серйозною проблемою. І хоч багато євреїв прийняло християнство, їх звинувачували в тому, що вони таємно сповідували іудаїзм.

 

Бібліотека онлайн Lection.com.ua створена для студентів та учнів, які прагнуть вчитися і пізнавати нове. Наша онлайн бібліотека підручників має близько 25 книг, ми намагаємося оновлювати нашу базу підручників кожен місяць. Сподіваємося наш сайт вам подобається. З повагою адміністрація.