Тема 11. Торговельні операції міжнародних корпорацій

Основні питання до вивчення

1. Дати визначення суті та основних форм міжнародних тор­говельних операцій.

2. Проаналізувати експортні операції міжнародних корпорацій.

3. Систематизувати нетрадиційні методи фінансування міжнародними корпораціями експортних операцій.

4. Виявити суть і механізм страхування і державної підтрим­ки експортних операцій.

5. Визначити зміст імпортних операцій.

6. Виокремити особливості торговельних операцій міжнарод­них корпорацій в Україні.

Методичні поради до вивчення теми

Складність вивчення теми полягає у тому, що з питань міжнародної торгівлі є величезна кількість літератури, яка містить як спеціальні монографічні і навчальні видання, так і відповідні розділи у працях, присвячених міжнародній економіці, міжнарод­ним економічним відносинам, міжнародному бізнесу. Тому важливо звернути увагу студентів на особливість вивчення торговель­них відносин у курсі «Міжнародний менеджмент».

По-перше, у курсі розглядається не вся система міжнародної торгівлі, а лише та її частина, що стосується торговельної діяльності транснаціональних корпорацій, котрі відіграють провідну і всезростаючу роль у розвитку торговельних відносин між країнами. У цьому зв’язку можна зазначити, що розвиток міжнародної торгівлі являє собою насамперед зростання обсягу продуктів і послуг, зміну їх структури в межах переміщення між підрозділами транснаціональних корпорацій або ж обміну товарами між цими корпораціями та національними учасниками бізнесу.

По-друге, торговельна діяльність міжнародних корпорацій розглядається не з позицій предмета торгівлі (продукція, послуги, роботи), а з погляду інструментів менеджменту, які використовуються транснаціональними корпораціями в процесі управління міжнародними потоками товарів і послуг. Йдется про планування цієї діяльності на основі міжнародних торговельних угод, організаційних форм міжнародної торгівлі, інструментів фінансування експорту та імпорту і т. ін.

По-третє, наголос у курсі робиться не на теоретичних засадах міжнародної торгівлі, а на сучасному досвіді торговельної діяльності провідних міжнародних корпорацій, який може бути корисним для вдосконалення зарубіжних операцій українських підприємств.

З урахуванням зазначених особливостей складено список рекомендованої літератури до теми, яким студент може скористатись у процесі самостійного її вивчення. Найбільш наближеними до вимог курсу є відповідні розділи підручника Ч. Гіла [2], в якому наводяться не лише основні інструменти управління торговельною діяльністю міжнародних корпорацій, а й конкретні приклади їх використання у відомих компаніях «ЗМ», «Тойота», «Проктер енд Гембл» та ін. Порівняльний аналіз інструментів управління торговельними операціями міжнародних корпорацій міститься в книзі Ф. Рута та А. Філіпенка [5] і підручнику Дж. Деніелса та Л. Радеби [3]. У підручнику «Международный менеджмент» [4] у відповідному розділі розглянуто фінансування зовнішньої торгів­лі. Для поглибленого уявлення про розвиток міжнародних торговельних операцій, лібералізацію та протекціонізм перехідних економік, у тому числі й України, рекомендується опрацювати відповідні розділи монографії за редакцією Д. Г. Лук’яненка [6], а також книгу «Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть» [7]. Оскільки переважна більшість студентів не вивчала спеціальні курси з міжнародної торгівлі, то вельми корисним буде навчальний посібник Т. М. Циганкової, Л. П. Пет­рашко, Т. В. Кальченка [8], в якому розкривається система міжнародної торгівлі. І, нарешті, звертаємо увагу на відомий у Російській Федерації, Україні та інших незалежних країнах — колишніх союзних республіках Рядянського Союзу підручник І. Н. Гер­чикової, який допоможе студентам оволодіти теорією і практикою укладання та реалізації міжнародних комерційних угод [1].

Самостійно вивчаючи перше питання, важливо усвідомити ключову особливість комерційних операцій міжнародних корпорацій. Перша з них полягає в тому, що торговельні операції являють собою завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного біз­несу, яка дозволяє реалізувати цінності корпорації у вигляді вироблених товарів, послуг, виконаних робіт. Переважна більшість провідних транснаціональних корпорацій самостійно створюють нові продукти, організують їх виробництво, використовуючи міжнародну кооперацію, а лише після цього здійснюють торговельні операції. Тому доходи від таких операцій реалізують додаткові вартості, створені на попередніх фазах бізнесу.

По-друге, комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються у багатьох валютах, що дозволяє знизити їх ризикованість і підвищити прибутковість. Однак це потребує ретельного узгодження торговельних і фінансових аспектів міжнародного бізнесу.

По-третє, міжнародні корпорації мають значну кількість варіантів організації торговельних операцій, адже провідні корпорації можуть продавати готову продукцію, напівфабрикати, ліцен­зії, патенти, вдаватись до лізингу устаткування, франчайзингу і т. д. Це потребує від менеджменту корпорацій використання сучасних інструментів порівняльного аналізу під час формування планів продажу.

По-четверте, міжнародні корпорації у своїй торговельній діяльності спираються на розгалужену мережу посередників — оптових і роздрібних компаній. З одного боку, це спрощує процес продажу і зменшує зусилля на просування товарів, скорочує потребу в обігових коштах і підвищує рентабельність бізнесу. З іншого боку, виникає загроза послаблення зворотного зв’язку між кінцевим споживачем і корпорацією. Тому корпораціям доводиться підтримувати належне співвідношення між власними продажами і поставками посередника на всіх національних
ринках.

По-п’яте, торговельні операції здійснюються на багатьох національних ринках, які мають численні відмінності як у вимогах до товарів (послуг), так і в методах продажу. Ці відмінності повинні оперативно і ретельно враховуватись на попередніх фазах бізнесу.

Опрацьовуючи перше питання, важливо зрозуміти міжнародний життєвий цикл продукту, який представлено на рис. 11.1.

З цієї схеми видно, що нові продукти створюються насамперед для так званих домашніх ринків. Згодом нові продукти реалізуються на зарубіжних ринках. Якщо обсяги цих ринків значні, то для їх захоплення створюються зарубіжні фірми.

Виходячи з цього життєвого циклу, можна визначити склад і обсяг торговельних операцій. Скажімо, при створенні нового продукту доведеться купувати, у тому числі імпортувати, дослідницьке устаткування, патенти, різноманітні види сировини. При відкритті зарубіжних відділень доведеться купувати устаткування і сировину для виробництва товарів, здійснюючи одночасно продаж готової продукції, купувати рекламні послуги. Під час згортання зарубіжного бізнесу доведеться продавати все відділення в цілому або ж здійснювати продаж окремих активів. Якщо підсумувати обсяг комерційних операцій за етапами життєвого циклу всіх бізнесів, то можна визначити масштаби і структуру торговельної діяльності. У подальшому ці плани деталізуються в торговельних угодах і контрактах купівлі-продажу, переважна частина яких набуватиме міжнародного характеру, оскільки їх сторони належать до різних країн, а виконання угод потребує експортно-імпортних операцій.

Рис. 11.1. Міжнародний життєвий цикл продукту

Детальніші знання щодо змісту міжнародних торговельних угод, порядку їх підготовки і виконання студент може знайти в рекомендованих навчальних виданнях [1, 7].

Головну увагу під час вивчення другого питання теми слід приділити широким можливостям міжнародних корпорацій у здійсненні експортних операцій. З одного боку, транснаціональні корпорації виробляють конкурентоспроможні товари і послуги та мають можливості постачати їх у різні країни, при цьому агресив­но впливаючи на ринки цих країн. З іншого боку, більшість країн світу мають потребу в цих товарах і послугах для прискорення свого соціально-економічного розвитку. Завдяки застосуванню ефективних інформаційних технологій імпортери цих країн швидко виявляють виробників конкурентоспроможних товарів. Так, однією з найбільш досконалих вважається експортна діяльність міжнародної корпорації «Мінесота Майнінг енд Мануфекчурінг» (ЗМ) (США) — виробник понад 40 тис. найменувань товарів. Обсяг експорту становить 1,5 млрд дол. США при загальних обсягах продажів понад 15 млрд дол., 52 % з яких — закордонні продажі. Стратегія експорту базується на чотирьох простих прин­ципах:

1. Входь до нового ринку першим, тобто перемагай інших.

2. Виробляй мало і продавай мало для входження на ринок у невеликих масштабах за дуже незначного інвестування та просування одного головного продукту.

3. Наймай на роботу місцевих працівників для продажу продукції фірми.

4. Формулюй і реалізуй глобальні стратегічні плани експорту та кінцевого закордонного виробництва продукції.

Виважена експортна стратегія «ЗМ» забезпечила успіх усієї корпорації і в Україні, на ринку якої продаються багато найменувань товарів цієї корпорації, зокрема клейка стрічка, шліфувальний папір, записники «Post-it Notes», медичні препарати і т. ін. Детальніше про досвід організації експортних операцій цієї корпорації студенти можуть дізнатися з підручника Ч. Гіла [2, с. 602].

Важливо звернути увагу студентів і на підтримку експортної діяльності міжнародних корпорацій відповідними урядовими і неурядовими організаціями країни походження цих підприємств. Мало відомо, наприклад, що за обсягом експорту підприємств штат Каліфорнія (США) посідає восьму сходинку у світі. Значний внесок у це досягнення зробили представництва уряду цього штату в Японії, Китаї, європейських країнах, які доповнюють у цьому напрямі діяльність американських посольств. Широко відомий досвід роботи за кордоном японських торговельних домів «Сого-Соша».

Під час самостійного вивчення другого питання теми студенти мають звернути увагу на eкспортне фінансування — залучення, забезпечення і використання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди. В її основі лежить не лише торгівля товарами народного споживання, але й поставка машин на обладнання, продаж нематеріального майна (права, ліцензії). Експорт­не фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з конкрет­ним договором про поставку товарів і послуг, в якому врегульовані права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядчика).

Фінансуватися експорт може звичайними і нетрадиційними методами; кошти надаються банками, небанківськими установами або державними організаціями.

При фінансуванні експорту використовуються практично всі форми кредитів, які застосовуються для внутрішньої торгівлі. Утворились і особливі форми фінансування, які перебувають у тісному зв’язку з наданими іноземному партнеру умовами платежу.

Різні методи фінансування експорту подано в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

ФІНАНСУВАННЯ ЕКСПОРТУ

Під час вивчення третього питання теми важливо звернути увагу на міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та форфетингові операції.

Зустрічна торгівля — це зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами.

Сучасна торговельна практика міжнародних корпорацій передбачає використання таких п’яти основних видів зустрічного обміну: бартер, зустрічна закупівля, офсет, продаж через третю сторону, компенсація.

Лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням.

Види лізингових платежів включають:

1) амортизацію фінансованого активу;

2) витрати лізингодавця —

• пов’язані із залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;
• пов’язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто операційні;

3) прибуток лізингодавця.

Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, що являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію.

За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10—30 % після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов’язання у строк, то факторингова ком­панія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-екс­портеру.

Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступ­ку вимог експортером. У разі використання прихованого факто­рингу покупець не інформується про продаж зобов’язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією.

Вартість факторингу включає:

• відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитах відповідного терміну на 2—3 % пункти);
• плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5—3 % від суми переуступлених рахунків;
• при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2—0,5 % від суми кредитування.

Форфетинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форфетер бере на себе всі види ризиків.

Форфетирування надає низку істотних переваг експортеру:

• поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку;
• експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;
• зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;
• зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів;
• форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.

Недоліки форфетинга:

• висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики;
• складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфетер.

Співвідношення форфетинга і факторингу. Головні відміннос­ті форфетинга від факторингу полягають у:

1) неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;

2) здійсненні форфетинга лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфетера);

3) продажу лише однієї вимоги;

4) характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;

5) взятті на себе також політичних ризиків;

6) сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10 %);

7) необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.

Головна увага під час вивчення четвертого питання теми має бути приділена державному страхуванню експорту. Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експорт­них кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від змістовної суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85—95 % суми вимог.

Гарантії видаються при додержанні таких умов:

• заявник — резидент країни-експортера;
• товари і послуги мають походження країни-експортера;
• імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15—20 % від суми поставки;
• графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;
• учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту і як наслідок — можливі збитки;
• дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично у всіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.

Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:

• зовнішньополітичний;
• заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію;
• кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов’язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

Таблиця 11.2

СПОСОБИ СТРАХУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ РИЗИКІВ
ПРИ ДОВГОСТРОКОВИХ УГОДАХ

Самостійне вивчення п’ятого питання теми ґрунтується на розумінні способів фінансування імпорту. Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це зумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфетингові операції).

Способи фінансування імпортерів:

1) банківський овердрафт у національній або іноземній валюті;

2) позичка в національній або іноземній валюті;

3) торгівля по відкритому рахунку;

4) фінансування шляхом комісійної фірми;

5) розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з розстрочкою платежу;

6) лізинг;

7) форфетинг;

8) фінансування покупця;

9) зустрічна торгівля;

10) банківський акцепт;

11) позичка під продукцію.

Останнє питання теми пов’язане з особливостями торговельної діяльності міжнародних корпорацій в Україні. Для розуміння цього питання важливо добре опрацювати кейс «Мак-Дональдс», який наводиться нижче, а також узагальнити публікації у вітчизняній пресі з цього питання.

Приклади з господарської практики

Кейс «Мак-Дональдс»*

Як відомо, винахідниками ресторанів швидкого харчування були Моріс та Річард Мак-Дональди, які відкрили перший «Мак-Дональдс» в 1955 р. в Каліфорнії. Згодом до них приєднався Рей Крос, який запропонував створити мережу таких ресторанів і запропонував грошову підтримку проекту. Коли ця мережа досягла кількох сотень ресторанів, Р. Крос купив цей бізнес за 2,5 млн дол. США і перетворив його на одну з найвідоміших і найпоширеніших у світі міжнародних компаній. Кількість таких ресторанів у світі становить сьогодні близько 30 тис. У 1960 р. компанія перетворилась на акціонерне товариство. Обсяги продажів тут досягають 15 млрд дол. США на рік.

Свого часу корпорація доклала значних зусиль для проникнення на ринок Східної Європи. Перші контакти з офіційними особами Радянського Союзу встановив президент канадської філії Джон Е. Кохон у 1976 р. під час проведення Олімпійських ігор у Монреалі. Однак попередню угоду про створення «Мак-Дональдса» в Москві було підписано лише в 1987 р., після прийняття закону про створення спільних підприємств. Перший ресторан з 20 запланованих угодою у вигляді спільного підприємства «Моссовєта» (51 %) та «Мак-Дональдса» (49 %) було створено в 1990 р. Ринок для нового продукту виявився величезним, однак найбільші проблеми виникли з приводу забезпечення ресторанів якісними інгредієнтами. Довелось побудувати переробний центр вартістю 40 млн дол., навчити персонал і вирішити багато інших проблем, перш ніж досягти успіху. У перший день ресторан у Москві обслужив близько 30 тис. осіб, що більш ніж утричі перевершило рекорд одного дня — 9100 відвідувачів, який було встановлено в Будапешті в 1988 р.

Набутий досвід корпорація повною мірою використала при входженні на ринок України. Однак бюрократичні перепони в Києві після отримання Україною незалежності виявились не менш складними. Оскільки ресторани «Мак-Дональдс» створювались у вигляді прямих іноземних інвестицій, представникам компанії довелось отримувати чимало дозволів. Як з’ясувалось на засіданні комісії зі сприяння іноземним інвестиціям Київської міської державної адміністрації у січні 1997 р., членом якої був свого часу автор, представникам «Мак-Дональдса» довелось здійснити 76 погоджень проекту відкриття ресторанів у різних органах державної влади і органах місцевого самоврядування. Попри всі труднощі 24 травня 1997 р. в Києві було відкрито перші два ресторани — біля станцій метро «Хрещатик» та «Поштова площа», а Україна стала 102-ю країною, населення якої почало користуватись послугами світового гіганта громадського харчування. За оцінками одного з провідних фахівців у галузі технологічної глобалізації Теодора Лівіта (США), «Мак-Дональдс» є найтиповішим прикладом міжнародної фірми, яка продає стандар­тизований продукт у всьому світі, вносячи одночасно зміни до свого меню в різних країнах залежно від уподобань місцевих споживачів. Коли потяг до індивідуалізації на початку третього тисячоліття переважив прагнення до стандартизації, «Мак-Дональдс» виявився готовим до таких змін. Корпорація уже кілька років, наприклад, вибудовує в багатьох країнах новий ланцюг підприємств громадського харчування в стилі мексиканських ресторанчиків. В Україні популярністю користується така послуга, як дитячі свята, зокрема дні народження дітей дошкільного і шкіль­ного віку. Реклама «Мак-Дональдса» під гаслом «Кожний раз — в добрий час» відома всім відвідувачам. Це сприяє поширенню в Україні мережі ресторанів «Мак-Дональдс», незважаючи на наявність конкурентів.

За п’ять років своєї діяльності в Україні сума інвестицій «Мак-Дональдса» досягла 100 млн дол. США. В Україні діє понад 40 ресторанів, які забезпечують додатково близько 10 тис. робочих місць. Усі працівники ресторанів отримали належну фахову підготовку залежно від професії не лише в Україні, а й Румунії, Польщі, Угорщині.

Звичайно, в Україні, як і в інших країнах світу, існує не лише позитивне, а й критичне ставлення до бізнесу «Мак-Дональдсу», який зараз переживає складні часи. Адже вперше за останні 40 років компанія отримала збитки в останньому кварталі минулого року. Криза в «Мак-Дональдс» сприймається значною частиною громадськості світу, у тому числі й України, як віддзеркалення кризи агресивної американської ідеології, яку США прагнуть нав’язати всім країнам. Це криза загострилась після війни країн проамериканської коаліції з Іраком у березні — квітні 2003 р. За таких умов менеджменту корпорації доводиться розробляти нові заходи щодо розвитку фірми, вдосконалення всіх операцій, насамперед торгових.

Контрольні запитання

1. У чому виявляються спільні риси і відмінності між торговельними операціями транснаціональних корпорацій і міжнародною тор­гівлею?

2. Які особливості притаманні торговельним операціям міжнародних корпорацій порівняно з діяльністю малих і середніх підприємств на зовнішньому ринку?

3. Що таке міжнародний життєвий цикл товару?

4. Як впливає міжнародний життєвий цикл товару на торговельні операції транснаціональних корпорацій?

5. Які переваги в експорті мають транснаціональні корпорації?

6. Які існують форми зустрічної торгівлі?

7. У чому полягають переваги і недоліки міжнародного лізингу?

8. Що таке факторинг?

9. Які сфери використання форфетинга?

10. Яким чином фінансуються імпортні операції міжнародних корпорацій?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Знайдіть і порівняйте конкурентні переваги торговельної діяльності двох міжнародних компаній в Україні — «Проктер енд Гембл» та «Ольвія Бета».

2. Обговоріть переваги і недоліки експортних операцій міжнародних корпорацій.

3. Порівняйте між собою три види ділових операцій міжнародних корпорацій: експорт, ліцензування, прямі іноземні інвестиції.

4. Порівняйте між собою основні види зустрічної торгівлі.

5. Наведіть приклади міжнародного лізингу за участю українських підприємств.

6. Зобразіть схематично відносини міжнародного лізингу, товарні та грошові потоки за участю виробника устаткування і лізингодавця (США), лізингоотримувача (Україна), банку і страхової компанії (Німеччина).

7. Обговоріть сильні і слабкі сторони експортної стратегії компанії «ЗМ», наведеної в тексті.

8. Обґрунтуйте предмет експорту корпорації «Мак-Дональдс» в Україні згідно з наведеним кейсом.

9. Обґрунтуйте причини успіху експортної діяльності корпорації «Мак-Дональдс» в Україні попри твердженню деяких вітчизняних експертів про невідповідність послуг цієї компанії національним традиціям.

10. Запропонуйте пропозиції менеджменту корпорації «Мак-Дональдс», спрямовані на посилення її позицій на українському ринку.

Тести

Одиничний вибір (правильно — помилково)

1. Міжнародні корпорації мають значні переваги у здійсненні торговельних операцій перед малими та середніми підприємствами.

2. Міжнародний життєвий цикл товару має ті самі складові, що й звичайний життєвий цикл товару.

3. Міжнародні лізингові угоди дають можливості підприємствам             менш розвинутих країн отримати доступ до сучасних технологій.

4. Оперативний лізинг включає повернення лізингокористувачем устаткування виробнику після закінчення терміну лізингу.

5. Неурядові ділові асоціації та об’єднання не мають права брати участь у підтримці експортних операцій своїх засновників і членів.

Множинний вибір

1. Що з наведеного не належить до комерційних операцій міжнародних корпорацій?

а) експорт;

б) імпорт;

в) реекспорт;

г) ліцензування;

д) пристосування продукту до особливостей національних ринків.

2. Що становить завершальну ланку процесу планування комерційної діяльності міжнародних корпорацій?

а) стратегія експорту;

б) стратегія імпорту;

в) протоколи про наміри обох корпорацій;

г) контракти купівлі-продажу;

д) плани закупівель.

3. Яка з наведених форм розрахунків найчастіше застосовується міжнародними корпораціями в комерційних операціях?

а) акредитив;

б) інкасо;

в) поштовий переказ;

г) готівкові;

д) електронний переказ.

4. Який з наведених підрозділів міжнародних корпорацій несе відповідальність за якість проведення комерційних операцій?

а) стратегічного планування;

б) маркетингу;

в) досліджень і розробок;

г) збуту;

д) закупівель і продажів.

5. Яка з наведених компаній не може бути учасником міжнародних лізингових угод?

а) маркетингова;

б) страхова;

в) виробнича;

г) банк;

д) транспортна.

6. Що з наведеного не входить до складу операцій зустрічної торгівлі?

а) офсет;

б) бартер;

в) компенсаційна угода;

г) зустрічна закупівля;

д) міжнародний лізинг.

7. Міжнародний лізинг являє собою ... кредит під основні фон­ди і схожий з ... фінансуванням.

а) валютний, інвестиційним;

б) валютний, довгостроковим;

в) валютний, короткостроковим;

г) товарний, інвестиційним;

д) товарний, короткостроковим.

8. Лізингові платежі не включають ...

а) прибуток лізингодавця;

б) амортизацію об’єкта лізингу;

в) відсотки за кредитом;

г) плату за патент;

д) операційні витрати лізингодавця.

9. Коли партнер-імпортер розраховується виробленою продукцією за поставки експортера, то має місце ...

а) промислова компенсаційна угода;

б) торгова компенсаційна угода;

в) міжнародний лізинг;

г) оперативний лізинг;

д) фінансовий лізинг.

10. Перевага ... зустрічних обмінів полягає у тому, що експортер може отримати продукцію (послугу) будь-якої фірми країни-імпортера, а не тільки свого безпосереднього партнера.

а) лізингових;

б) фінансових;

в) операційних;

г) компенсаційних;

д) офсетних.

Збіг

Завершення

1. ... угода дозволяє користувачам майна не лише скористатись сучасними ..., розробками, а й оптимізувати свої ... потоки.

2. ... лізинг означає повернення майна лізингокористувачем лізингодавцю ... закінчення терміну лізингового контракту.

3. ... є посередницька операція, що являє собою ... грошових вимог експортера до імпортера та їх ... .

4. Використання ... для експортера забезпечує ... безпеку платежу.

5. Головною відмінністю ... від ... є неможливість регресу відносно експортера.

Термінологічний словник ключових понять

Акредитив — банківський документ про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитивному листі умов.

Бартер — прямий безгрошовий обмін товарами (послугами, роботами) між двома сторонами.

Експортно-імпортні операції — комерційна діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів (послуг, робіт) і вивезенням їх за кордон чи ввезенням їх з-за кордону.

Зустрічна закупівля — експортна угода, що містить зобов’язання фірми-продавця використати частину виручки на придбання товарів країни-імпортера, запропонованих партнером.

Клірингова угода — договір між двома державами про обмін товарами між ними протягом визначеного терміну і оплату в клірингових валютах центральними банками країн-партнерів.

Коносамент — товарно-розпорядчий документ, що видається перевізником товару експортерові і виконує функцію контракту на перевезення вантажу та засвідчує перехід відповідальності за вантаж до перевізника.

Міжнародна зустрічна угода — взаємна угода між двома сторонами з різних країн про взаємну закупівлю товарів.

Міжнародний життєвий цикл продукту — сукупність послідовних фаз створення нового продукту і виведення його на внутрішні і зарубіжні ринки в поєднанні зі створенням відділень різного спрямування.

Міжнародний контракт купівлі-продажу — договір або ряд уніфікованих умов між суб’єктами господарювання різних країн, викладені в письмовій формі і сформульовані заздалегідь з урахуванням міжнародної торговельної практики після узгодження їх сторонами з урахуванням конкретної угоди.

Міжнародний лізинг — комплекс майнових та економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання різних країн (виробником майна, лізингодавцем, лізингокористувачем та ін.) з приводу придбання у власність цього майна й подальше його тимчасове використання і володіння за визначену плату.

Оперативний лізинг (лізинг з неповною окупністю) — один з видів лізингу, коли термін договору менший за нормативний термін служби майна і протягом якого окупається лише частина вартості лізингового майна, котре після закінчення терміну договору повертається лізингокористувачеві.

Офсет — вид зустрічної закупівлі, коли фірма-експортер може виконати своє зобов’язання щодо закупівлі товарів країни-імпортера перед будь-якою фірмою цієї країни, а не лише партнером.

Продаж через третю сторону — використання послуг спеціалізованого торгового дому в зустрічній торгівлі, який надає кредитні послуги одному з партнерів.

Промислова компенсаційна угода — спеціальний договір між фірмами двох країн, одна з яких постачає устаткування, технологію, навчає персонал, будує підприємства або ж надає інші послуги, а фірма-партнер іншої країни розраховується продукцією свого підприємства.

Сого-Соша — мережа великих торгових домів Японії, яка має офіси по всьому світу та активно і безперервно шукає можливості розширення експорту.

Торгова компенсаційна угода — взаємна поставка товарів або взаємне задоволення комерційних інтересів контрагентів у будь-якій іншій формі.

Тратта (вексель) — наказ, виписаний експортером (траттом) для імпортера або ж його агента (трасанта) сплатити у визначений термін певну суму грошей за відвантажені товари.

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) — один з видів лізингу, коли термін договору дорівнює нормативному терміну служби майна і протягом якого відбувається повна виплата лізингодавцю вартості майна, яке переходить після цього у власність лізингокористувача.

Рекомендована література до теми

1. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Учеб. для вузов. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1996. — 501 с.

2. Гіл, Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 234—236, 596—617, 648—667.

3. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело Лтд, 1994. — С. 116—188.

4. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — С. 393—446.

5. Рут Ф. Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — С. 687—693.

6. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 174—194.

7. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. — К.: Либідь, 2002. — С. 84—99.

8. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 с.