загрузка...
загрузка...
Правове регулювання окремих механізмів та процедур оподаткування - Фінансове право України PDF Друк e-mail
Право - Фінансове право України - Шкарупа В.К.

3. Правове регулювання окремих механізмів та процедур оподаткування

Виконання платником податкового зобов'язання, що ґрунтується на усвідомленні останнім необхідності та суспільного значення оподаткування пов' язане із наданням йому максимальної самостійності визначення суми податкових зобов'язань, подання податкової декларації та сплати визначеної у ній суми податку чи збору.

Податкова декларація - це документ, що подається платником до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує вказану норму, платник зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень не застосовується.

Платник може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені для такого базового податкового періоду - першого податкового періоду звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Законом.

Якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового податкового періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким законом.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника у разі якщо: а) платник не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника, за винятком випадків визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників.

Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає платнику податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги. Податкові вимоги мають містити посилання на підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.

Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника.

У разі коли у платника, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником. Податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. Податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс. Податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього податкового компромісу; д) податковий борг визнається безнадійним. Податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції.

Заява, подана із дотриманням встановлених строків, зупиняє виконання платником податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

- днем отримання платником рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника. При зверненні платника до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. З урахуванням строків давності платник має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Якщо платник оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження. Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника, не складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.

У разі коли платник погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене у майбутньому.

Платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником у визначені строки визнається сумою податкового боргу платника.

Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти.

Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника без урахування сум пені під проценти.

Платник, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника.

Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника.

Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору:

- накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;

- ліквідується;

- виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою);

- визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові. Списанню з платників підлягають безнадійний податковий борг, у тому

числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном «безнадійний» слід розуміти: а) податковий борг платника, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута; б) податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку; в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності; г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону; е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, види, сутність податків.

2. Класифікація податків та критерії поділу.

3. Податкова система України.

4. Податки, що сплачують фізичні особи.

5. Податки, що сплачують юридичні особи.

6. Правовий механізм та його елементи.

7. Поняття, сутність податкової декларації.

8. Система податкових органів України.

9. Податкові пільги та їх значення.

10. Податкова декларація та її роль у податкових правовідносинах.

Тести

1. До системи контролюючих органів не входять:

а) митні органи;

б) органи Пенсійного фонду України;

в) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

г) податкові органи;

д) органи внутрішніх справ.

2. Не завершує виконання податкового зобов'язання платника податків перед бюджетами та цільовими фондами:

а) належне виконання,

б) втрата ознак платника податку,

в) смерть платника,

г) відстрочення,

д) взаємозалік із бюджетом.

3. До системи місцевих податків та зборів відноситься:

а) мито;

б) державне мито;

в) ринковий збір;

г) податок на нерухоме майно (нерухомість);

д) плата (податок) за землю.

4. До системи непрямих податків та зборів відноситься:

а) акцизний збір;

б) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

в) податок на доходи фізичних осіб;

г) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

д) податок на промисел.

5. До системи обов' язків платника податків відноситься:

а) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

б) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

в) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб;

г) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

6. Об' єктами оподаткування за податковим законодавством України не можуть бути:

а) доходи (прибуток);

б) додана вартість продукції (робіт, послуг);

в) юридичні і фізичні особи;

г) вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники;

д) спеціальне використання природних ресурсів.

7. Платниками податків - фізичними особами не сплачується:

а) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

б) податок на доходи фізичних осіб;

в) плата (податок) за землю;

г) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

д) податок на промисел.

8. До системи податкових пільг відноситься:

а) відстрочення,

б) податковий кредит,

в) розстрочення,

г) вилучення.

9. Критерієм визначення резиденства в оподаткуванні є термін:

а) 20 календарних днів,

б) 40 календарних днів,

в) 60 календарних днів,

г) 183 календарних дні.

10. До принципів на яких ґрунтується система оподаткування не відноситься:

а) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

б) законність;

в) обов'язковість;

г) рівнозначність і пропорційність;

д) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Рекомендована література:

1. Антипов В.І., Білецька Г.М., Воронова Л.К., Дюрядін В.П., Забродський В.М. Словник фінансово-правових термінів/ Національна академія держ. податкової служби України. НДІ фінансового права / Лідія Костянтинівна Воронова (заг.ред.). - Ірпінь, 2006. - 343с.

2. Бандурка О.О. Державна податкова служба в Україні: система, правовий статус, модернізація / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 233с.

3. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Кобильнік Д.А., Криницький І.Є., Кучерявенко М.П. Податкове право: Навч. посіб. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.П. Кучерявенко (ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2003. -400с.

4. Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання: Навч. посіб. / Європейський ун-т управління, безпеки та інформаційно-правових технологій; Український фінансово- економічний ін-т Державної податкової адміністрації України. - К.: Атіка, 1999. - 119с.

5. Білоус В.Т., Шамрай В.О., Чабан В.П., Жаріков О.Ю., Кочетов В.І. Типові дії працівника податкової поліції (міліції): Навч. посібник/ Національна академія ВС України. - К.: Логос, 1997. - 93с.

6. Бойцова М. Платник єдиного податку - юридична особа: Практ. посібник

- Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2004. - 368с.

7. Бочарніков В.П., Захаров К.В., Лаба М.С., Леміш А.М., Макаренко І.П. Прогнозування податкових надходжень в перехідній економіці: проблеми методології та організації / НДІ фінансового права в структурі Національної академії держ. податкової служби України; Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь: МП "Леся", 2006. - 319с.

8. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія / Державна податкова адміністрація України / М.Я. Азаров (вступ.ст.). - К.: Атіка, 2000. - 288с.

9. Вовк Т., Водянніков О., Коноваленко І. Податкові аспекти права СОТ та ас^ш8 ЄС. Орієнтири податкової реформи в Україні / Центр європейського та порівняльного права / С. Шевчук (заг.наук.ред.). - Х.: Консум, 2004. - 950с.

10. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці : Рута,

2002. - 392с.

11. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. - 4.вид., перероб. і доп. - К. - Знання, 2003. - 307с.

12. Долгий О.А., Новицький А.М., Антипов В.І., Долгий О.О., Леміш А.М. Мінімізація податкового боргу: економіко-правове забезпечення та організація: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл./ Державна податкова адміністрація України; Національна академія держ. податкової служби України; Науково-дослідний центр з проблем оподаткування; НДІ фінансового права / В.І. Антипов (заг.ред.), О.А. Долгий (заг.ред.). - Коростень: Вечірній Коростень,

2005. - 208с.

13. Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні.

- Ірпінь : НАДПСУ, 2005. - 176с.

14. Кравчук Г.В., Шкарлет С.М. Податковий менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл./ Міжнародний науково-технічний ун-т ; Чернігівський ін-т інформації, бізнесу і права. - Чернігів : РВК "Деснянська правда", 2005. —

331с.

15. Марченко В.Б., Легкова М.Ф.. Податкове право: Навчально-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни/ Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2004. - 225с.

16. Проценко Т.О. Правове забезпечення адміністрування податків та митних платежів/ Національна академія держ. податкової служби України. -Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006. — 586с.

17. Ярошенко Ф.О., Бушуєв С.Д., Забарний Г.Г., Іванський А.Й., Коваль М.В. Організація правової роботи в органах державної податкової служби України: теорія, методологія, практика/ Державна податкова адміністрація України; Національна академія державної податкової служби України/ Ф.О. Ярошенко (голова ред.кол.). - Ірпінь, 2004. - 440с.

 


 

Бібліотека онлайн Lection.com.ua створена для студентів та учнів, які прагнуть вчитися і пізнавати нове. Наша онлайн бібліотека підручників має близько 25 книг, ми намагаємося оновлювати нашу базу підручників кожен місяць. Сподіваємося наш сайт вам подобається. З повагою адміністрація.