загрузка...
загрузка...
Методичні поради 2 - Статистика охорони здоров'я PDF Друк e-mail
Статистика - Статистика охорони здоров'я - Г. С. Столяров, Ю. В. Вороненко, М. В. Голубчиков

2.2. Тема «Принципи побудови
медико-статистичної служби України»

2.2.1. Методичні поради

Основними завданнями медичної статистики є:

¾      вивчення стану та динаміки здоров’я населення;

¾      аналіз впливу на нього окремих факторів;

¾      стан, динаміка та ефективність використання ресурсів системи охорони здоров’я.

Це визначає основні напрями статистичного аналізу, якими є:

¾      демографічна ситуація, зокрема рівень та структура причин смертності населення;

¾      стан здоров’я дітей;

¾      захворюваність і поширеність окремих хвороб (динаміка, структура та ін.);

¾      забезпеченість ресурсами та їх використання взагалі й відносно окремих видів захворювань (спеціалізованими ліжками, лікарями, обладнанням), проведення профілактичних оглядів;

¾      аналіз мережі медичних закладів;

¾      обсяг надання окремих видів допомоги (послуг) — стоматологічних, хірургічних та ін.

Окремим напрямом статистичної роботи є вивчення стану здоров’я населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому досліджується статево-вікова структура потерпілих, структура та динаміка захворюваності на окремі хвороби, первинна інвалідність потерпілих, смертність та ін. показники в осіб, що підпали під дію радіації внаслідок аварії на ЧАЕС (І група первинного обліку), у евакуйованих (ІІ група), у тих, хто проживає на території радіоекологічного контролю
(ІІІ група) та у дітей, які народилися від батьків І—ІІІ груп первинного обліку.

Реалізація названих напрямів здійснюється шляхом розв’я­зання комплексів задач, конкретний склад яких залежить від рівня елементу організаційної структури системи медичної статистики.

Попередня обробка та зведення даних, що містяться в обліковій документації, провадиться безпосередньо на місцях, тобто у відповідних закладах і медичних установах, в результаті чого складаються як форми внутрішнього користування, так і офіційно встановлені звітні документи. Останні, згідно з галузевими наказами та інструкціями, надсилаються у вищі організації та установи. Таким чином створюються окремі інформаційні потоки, значною мірою зумовлені організаційною та функціональною структурами.

Організаційну структуру медико-статистичної служби України наведено на рис. 1.

Так, якщо розглянути верхній рівень структури, то до ЦМС МОЗ України з Автономної Республіки Крим, обласних управлінь охорони здоров’я, міських Києва та Севастополя держадміністрацій, точніше відповідних статистичних підрозділів названих структур, надходять 45 форм річної звітності, зокрема такі державні та галузеві звіти:

ф. № 7 «Звіт про захворюваність на злоякісні новоутворення»;

ф. № 8 «Звіт про захворюваність на активний туберкульоз»;

ф. № 9 «Звіт про захворювання, які передаються статевим шляхом, грибкові, шкірні хвороби та коросту»;

ф. № 10 «Звіт про захворювання та контингент хворих на розлади психіки та поведінки»;

ф. № 11 «Звіт про захворювання та контингент осіб, що мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин»;

ф. № 12 «Звіт про кількість захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувального закладу»;

ф. № 13 «Звіт про аборти»;

ф. № 14 «Звіт про причини інвалідності, показання до медичної і соціально-трудової реабілітації»;

ф. № 15 «Звіт про медичне обслуговування населення, яке зазнало впливу радіації у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС»;


Рис. 1. Схема інформаційних потоків системи медичної статистики України


ф. № 16 «Звіт про кількість захворювань та причини інвалідності і смерті населення, що підлягає включенню у Державний реєстр України осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»;

ф. № 17 «Звіт про медичні кадри»;

ф. № 18 «Звіт про фактори навколишнього середовища, що впливають на стан здоров’я людини»;

ф. № 19 «Звіт про контингент дітей-інвалідів віком до 16 років, які проживають в районі обслуговування лікувально-профілак­тичного закладу, будинку дитини або інтернатному закладі»;

ф. № 20 «Звіт лікувально-профілактичного закладу»;

ф. № 21 «Звіт про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям»;

ф. № 22 «Звіт станції (відділення, об’єднання) швидкої медичної допомоги»;

ф. № 23-тн «Звіт про причини тимчасової непрацездатності»;

ф. № 24 «Звіт фельдшерсько-акушерського пункту»;

ф. № 25-БД «Звіт будинку дитини»;

ф. № 31-здоров «Звіт про медичну допомогу дітям»;

ф. № 32-здоров «Звіт про контингент та лікування осіб, що мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин»;

ф. № 34-здоров «Звіт про контингент хворих сифілісом, гонококовою інфекцією, хворобами, зумовленими хламідіями, які передаються статевим шляхом, урогенітальним мікоплазмозом, трихомоніазом, грибковими шкіряними хворобами та коростою»;

ф. № 36-здоров «Звіт про лікування призовників»;

ф. № 37-здоров «Звіт республіканської, центральної міської медико-соціальної експертизи»;

ф. № 38-здоров «Звіт щодо проведення судово-психіатричних експертиз»;

ф. № 39-здоров «Звіт станції, відділення переливання крові лікарні, яка проводить заготівлю крові»;

ф. № 42-здоров «Звіт бюро судово-медичної експертизи (судово-медичного експерта)»;

ф. № 44-здоров «Звіт санаторію»;

ф. № 49-здоров «Звіт про надання медико-генетичної допомоги»;

ф. № 50-здоров «Звіт про кількість травм та отруєнь серед дорослих, підлітків та дітей»;

ф. № 51-здоров «Звіт про роботу центру здоров’я: лікувально-профілактичного закладу з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення»;

ф. № 52-здоров «Звіт про медичне спостереження за особами, які займаються фізичною культурою та спортом».

ф. № 33-здоров «Звіт про хворих на туберкульоз»;

ф. № 35-здоров «Звіт про хворих на злоякісні новоутворення»;

ф. № 47-здоров «Звіт про мережу та діяльність медичних закладів»;

ф. № 54-здоров «Звіт про народжених та дітей, які померли у віці до 1 року по періодах життя»;

ф. № 55-здоров «Звіт про ліжковий фонд і медичні кадри в лікувально-профілактичних закладах».

До Українського центру державного санепіднагляду серед інших надходять:

ф. № 2 «Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання»;

ф. № 5 «Звіт про профілактичні щеплення»;

ф. № 6 «Звіт про контингенти дітей та підлітків, які прищеплені проти інфекційних захворювань»;

ф. № 18 «Звіт про фактори навколишнього середовища, що впливають на стан здоров’я населення»;

ф. № 46-здоров «Звіт про штати санітарно-епідеміологічної (дезінфекційної, протичумної) станції».

Крім річних форм існують форми піврічні, щоквартальні та щомісячні.

Відповідні служби надсилають свої звіти до Українського інституту громадського здоров’я, до Головного управління медико-соціальної експертизи і Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, до Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб, Київського НДІ гематології та переливання крові та ін.

Наведена схема є лише загальною. Конкретні документопотоки дуже різноманітні і відповідають чинним наказам та інструкціям. Точніші дані наводяться у коротких поясненнях, зроблених друкарським способом на титулі бланків звітності.

Функціональна структура являє собою розподіл функцій між організаційними елементами різних рівнів. На нижчому рівні в кабінеті обліку і статистики лікар-статистик на основі облікової документації заповнює звіти за формами, затвердженими для рівня медичного закладу. Далі інформація, в міру проходження інформації до вищих елементів структури, внаслідок зведень і групувань все більше агрегується, на її основі складаються різні аналітичні розрізи. Комплекси задач, форми аналітичних таблиць зумовлені функціями медико-статистичної служби певного рівня та пов’яза­них з ними відповідних органів управління охороною здоров’я.

Ключову роль у цьому процесі відіграють ЦМС областей і міст Києва та Севастополя.

Як приклад розглянемо структуру та основні функції міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики м. Києва (надалі — Центр) [20, 26, 29].

Основні напрями роботи Центру:

  1. Забезпечення організації, контролю якості та вірогідності статистичного обліку і звітності в лікувально-профілактичних установах міста, прийому і зведення статистичної звітності по території міста (системи МОЗ України);
  2. Оцінювання стану здоров’я населення;
  3. Оцінювання діяльності закладів охорони здоров’я;
  4. Забезпечення керівників різних рівнів управління нормативно-правовою, науково-медичною та статистичною інформацією, необхідною для розробки стратегії і тактики вдосконалення системи охорони здоров’я та підвищення якості надання медичної допомоги населенню;
  5. Надання методичної допомоги головним спеціалістам в організації роботи з удосконалення діяльності відповідних служб охорони здоров’я;
  6. Проведення експертизи якості медичної допомоги населенню міста;
  7. Забезпечення методичного керівництва у проведенні акредитації окремих служб і лікувальних закладів міста;
  8. Надання методичної допомоги в організації та проведенні винахідницької, раціоналізаторської і патентно-ліцензійної роботи в лікувальних закладах міста;
  9. Організація і координація роботи з підготовки медичних кадрів на місцевих лікувально-профілактичних та інших базах у загальній системі підвищення кваліфікації медичного персоналу.

Щодо формування баз даних і комплексів задач, результатом реалізації яких є окремі аналітичні таблиці, виділяють окремі інформаційні блоки, зокрема (на прикладі аналізу діяльності спеціалізованих служб м. Києва):

  1. Блок інформації по спеціалізованій службі

1.1.   Показники здоров’я населення:

— загальна та первинна захворюваність (за переліком захворювань, передбаченим ф. 12 або іншими звітами по спеціалізованих службах);

— показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (за переліком, передбаченим ф. 23-тн);

— показники первинної інвалідності всього, у т. ч. у працездатному віці (за переліком захворювань, передбаченим ф. 14);

— показники загальної смертності від захворювань вибраного профілю за віковими групами.

1.2.   Показники діяльності служби:

— показники використання ліжкового фонду;

— показники діяльності стаціонарів: 1) середня тривалість лікування; 2) летальність (за переліком захворювань, передбаченим ф. 20);

— хірургічна діяльність стаціонару за заданим профілем: 1) проліковано хворих; 2) середня тривалість лікування (за переліком захворювань, передбаченим ф. 20);

— діяльність лікувально-діагностичних відділень (якщо є можливість визначити приналежність до тієї чи іншої служби).

1.3.   Кадри відділень стаціонарів, кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів:

— штатні, зайняті посади, фізичні особи, забезпеченість;

— дані про атестацію, кваліфікаційні категорії.

  1. Блок інформації по амбулаторно-поліклінічній службі

2.1.   Загальна та первинна захворюваність дітей, підлітків і дорослих, зареєстрована в поліклініках за зверненням населення (тут і далі — в розрізі захворювань, представлених у звітних формах).

2.2.   Дані про осіб, що знаходяться під диспансерним наглядом в поліклініках, по захворюваннях.

2.3.   Профілактичні огляди підлітків та осіб, що оглядалися в порядку періодичних оглядів.

2.4.   Диспансерний нагляд за ветеранами війни.

2.5.   Робота стоматологічного відділення поліклініки.

2.6.   Хірургічна робота поліклініки.

2.7.   Діяльність лікувально-діагностичних відділень поліклініки.

2.8.   Діяльність денних стаціонарів і стаціонарів вдома.

2.9.   Кількість закладів, які мають спеціалізовані кабінети.

2.10.   Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів.

2.11.   Штати лікарів і середнього медичного персоналу поліклінік.

  1. Блок інформації по стаціонарній службі

3.1.   Ліжковий фонд стаціонару та його використання.

3.2.   Склад хворих у стаціонарі, строки і результат лікування по захворюваннях, передбачених переліком ф. 20:

— середня тривалість лікування;

— летальність.

3.3.   Хірургічна робота стаціонару за переліком операцій, передбаченим ф. 20:

— кількість проведених операцій;

— післяопераційна діяльність.

3.4.   Екстрена хірургічна допомога:

— кількість хворих, доставлених за екстреними показниками;

— летальність оперованих і не оперованих.

3.5.   Діяльність лікувально-діагностичних підрозділів стаціонару.

3.6.   Діяльність денних стаціонарів:

— кількість пролікованих хворих;

— середня тривалість лікування.

3.7.   Медичні кадри стаціонарів.

Сформовано такі інформаційні блоки та бази даних:

  1. «Здоров’я населення»:

1.1.   Банк даних «Медична демографія»:

— смертність населення за віком, статтю, за причинами смерті;

— народжуваність;

— статево-вікова структура населення.

1.2.   Банк даних «Захворюваність населення»:

— число зареєстрованих захворювань по класах хвороб та по основних захворюваннях (відповідно до звітних форм);

— число зареєстрованих захворювань і контингенти хворих по спеціалізованих службах (онкологія, туберкульоз, дерматовенерологія, психіатрія, наркологія, травматизм, ін.);

1.3.   База даних про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності;

1.4.   База даних про первинну інвалідність.

  1. Діяльність лікувально-профілактичних установ:

— ліжковий фонд та його використання;

— склад хворих у стаціонарі;

— діяльність лікувально-діагностичних відділень;

— діяльність денних стаціонарів у стаціонарах з цілодобовим перебуванням, у поліклініці, стаціонарах вдома.

  1. Штати, медичні кадри та їх кваліфікація.

Банк даних медичної демографії має три складові: «смертність населення», «народжуваність», «статево-вікова структура».

У базі даних «Смертність населення» подана інформація про кількість померлих за причинами смерті за статтю та віком. Для її формування використовуються звіти міського управління статистики. Тривалий період спостереження дає можливість отримати інформацію про смертність населення в динаміці, віково-статеву структуру смертності за причинами тощо.

Бази даних «Народжуваність» і «Статево-вікова структура населення» дають можливість розраховувати демографічні показники. На їх основі розраховується найбільш інтегрований показник здоров’я населення — очікувана тривалість життя.

До банку даних «Захворюваність населення» інформація надходить щомісячно, щоквартально і щорічно. Її обробка дає змогу одержувати показники загальної та первинної захворюваності населення в динаміці, за класами хвороб та групами захворювань, за віковими групами, за статтю в розрізі районів міста або окремих лікувальних закладів, розраховувати відхилення показників від середньоміських і попереднього періоду.

Бази даних про захворюваність та контингенти хворих по спеціалізованих службах (онкологія, туберкульоз, дерматологія, психіатрія, наркологія та ін.), про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, про первинну інвалідність створені на основі відповідних форм зведених звітів у цілому по місту, які надходять один раз на рік.

У банк даних з травматизму інформація надходить з ЛПЗ щоквартально. Всі травми, з приводу яких травмовані зверталися до лікувальних закладів, реєструються за місцем (районом), де стався нещасний випадок. Таким чином виявляються причини, з яких частіше відбуваються нещасні випадки, та райони, де рівень травматизму найвищий, для вжиття подальших заходів, спрямованих на зниження травматизму.

Щоквартально матеріали про кількість травмованих, згруповані за місцем, де сталися травми, за характером пошкодження та віковими групами, передаються до Київської міської державної адміністрації.

У банк даних «Ліжковий фонд та його використання» інформація надходить щомісячно. Це дає можливість проводити оперативний аналіз використання ліжкового фонду по окремих лікувальних закладах і по районах міста, за профілем тощо. Роз­раховуються основні показники діяльності ліжкового фонду, простої ліжка з поважних причин та без них, зайві ліжка, розрахункові втрати ліжко-днів та ін.

Банк даних «Діяльність лікувально-профілактичного закладу» формується на основі звіту лікувального закладу щоквартально. Обчислюються показники, які характеризують діяльність окремих служб кабінетів, навантаження на лікувально-діагностичну апаратуру в розрізі лікувальних закладів, районів, міста.

Особливе соціальне значення має розробка та експлуатація комплексів програм «Дитяча смертність». Це дає змогу оперативно одержувати дані про дитячу смертність за віком, за причинами, за місцем смерті. Система оперативного спостереження за смертністю дітей у віці 0—14 років, щоденне надходження інформації дає змогу щоденно інформувати відповідних головних спеціалістів, апарат ГУОЗ про стан дитячої смертності.

У Центрі провадиться підготовка довідників, в яких подаються статистичні матеріали про стан здоров’я населення міста, його динаміку, про ресурси охорони здоров’я та діяльність лікувальних закладів. Щорічно готується не менше 20 таких довідників.

Значне місце в інформаційній системі Центру посідає банк даних нормативно-правової та директивної інформації. Ця інформаційно-пошукова система повинна забезпечувати керівників усіх ланок галузі охорони здоров’я необхідними матеріалами для прийняття управлінських рішень, перевірки їх виконання та своєчасного забезпечення працівників галузі нормативною та директивно-правовою інформацією.

Система дає змогу:

  • проводити комп’ютерну реєстрацію документів за типами; перевіряти відповідність їх Законам України; постановам Верховної Ради України; Указам Президента України; постановам Кабінету Міністрів України; розпорядженням Київської міської держадміністрації; наказам Головного управління охорони здоров’я м. Києва;
  • проводити пошук документів за реквізитами (назва, номер, дата прийняття, орган видання та тип документа), за ключовими словами, медичними спеціальностями, напрямами діяльності;
  • переглядати, сортувати, друкувати, виводити у файл перелік відібраних документів;
  • переглядати і друкувати повні тексти документів.

Наступним рівнем інформаційної системи медичної статистики є інформаційна система на базі потужного медичного закладу — територіального медичного об’єднання (ТМО), госпіталю, диспансеру тощо.

Комплекси задач обумовлені відповідними функціями, що реалізуються системами цього рівня. В складі ТМО з інформаційно-аналітичною роботою пов’язані такі підрозділи:

  • методології охорони здоров’я (організація систем і процесів управління, маркетингові дослідження, наукове та нормативно-правове забезпечення);
  • прогнозування та перспективи розвитку (розробка комплексних цільових програм, нормативів діяльності, формування цін і тарифів);
  • статистики здоров’я населення (вивчення медичної демо­графії, захворюваність окремих контингентів, епідемічний стан, медико-соціологічні дослідження, аналіз використання ресурсів комп’ютерної обробки даних).

Організаційно-методологічний відділ (ОМВ) повинен забезпечити високу якість лікувально-профілактичного обслуговування населення району. На нього накладено основні задачі інформаційно-аналітичної роботи.

Основними функціями ОМВ є:

  1. Вивчення за даними статистичної звітності та перевірок роботи закладів охорони здоров’я району стану медичного обслуговування населення.
  2. Розроблення на підставі даних аналізу заходів щодо покращання лікувально-профілактичної роботи.
  3. Розроблення за участю спеціалістів району поточних і перспективних планів організаційної роботи, що проводиться по району.
  4. Забезпечення разом з головними спеціалістами району розробки та реалізації заходів щодо зменшення загальної та дитячої смертності, зниження найбільш поширених захворювань, в у. ч. з втратою працездатності, поліпшення діяльності ЛПЗ.
  5. Забезпечення збирання, опрацювання, накопичення та аналізу інформації, що характеризує стан здоров’я населення та діяльність ЛПЗ району.
  6. Впровадження в роботу медичних закладів району передового досвіду, сучасних технологій; забезпечення організації та контролю якості статистичної роботи, зведення статистичної звітності по району.

Кабінет обліку та медичної статистики (КМС) входить як підрозділ до ІАВ, а в деяких медичних закладах (наприклад, поліклініках) може існувати як самостійний підрозділ. КМС є низовою ланкою системи медичної статистики.

Функції кабінету:

¾      збирання, опрацювання, накопичення та аналіз інформації згідно із затвердженим переліком статистичних форм, зокрема: облік народжуваності та смертності в районі діяльності амбулаторно-поліклінічного відділення; аналіз структури та складу населення, стану його здоров’я; аналіз діяльності лікувального закладу; проведення спеціально організованих обстежень;

¾      інструктаж та організація роботи лікарів-статистиків.

Загальна схема роботи КМС така.

Щоденна статистична інформація, носіями якої є затверджені облікові форми, що надходять від медпрацівників, які безпосеред­ньо їх заповнюють, проходить ретельний контроль і комп’ютерну обробку. Щоденно також, залежно від потреб апарату управління в оперативній інформації, в КМС накопичуються дані про діяльність денного стаціонару, материнську та дитячу смертність та ін., які потребують контролю і вжиття невідкладних заходів.

Щомісячно в КМС накопичується інформація про діяльність ок­ремих підрозділів, денного стаціонару, про хірургічну роботу тощо.

Основною обліково-статистичною формою в амбулаторно-по­ліклінічному закладі є Талон амбулаторного пацієнта (ТАП) (додаток 1).

ТАП формується в кабінеті лікаря, що веде прийом, на конкретного пацієнта, що звернувся в поліклініку, і зберігається там не довше трьох тижнів. Потім інформація з ТАП вводиться в комп’ютер і проходить відповідну обробку. В результаті отримують такі форми:

  1. Зведені дані про звернення в розрізі територіальних дільниць, віку, статі, соціального складу;
  2. Структура патології пролікованих у денному стаціонарі;
  3. Зведені дані про діяльність амбулаторно-поліклінічного закладу;
  4. Дані про первинні та повторні звернення;
  5. Дані по окремих видах захворювань;
  6. Зведені дані по нещасних випадках, отруєннях, травмах;
  7. Дані про вихід на інвалідність;
  8. Дані про планову госпіталізацію та ін.

Отже, накопичення та опрацювання інформації ТАП дає змогу:

¾ аналізувати стан здоров’я населення в цілому, а також в окремих розрізах (стать, вік, територія та ін.);

¾ аналізувати роботу окремого лікаря, відділення, амбулаторно-поліклінічного закладу;

¾ підготувати інформацію для розробки управлінських рішень.

Ефективність діяльності системи медичної статистики залежить не тільки від досконалості її організаційної та функціональної структур, а й від досконалості інформаційної системи, впровадження інформаційних технологій, здатності системи адапту­ватися до вимог часу, які, як відомо, постійно змінюються.

Статистична інформація про кількісний аспект масових явищ та процесів, що відбуваються в галузі охорони здоров’я, виражена в системі статистичних показників.

Показники лише приблизно відображають реальні процеси і є моделлю, більш чи менш вдалою, наближеною до істинного і повного відображення реальності. Між матеріально-речовими та інформаційними потоками, що обумовлюються та аналізуються людиною, нема повної відповідності [100]. Отже, показник криє в собі певну умовність, неповноту. Тому при проведенні будь-якого статистичного аналізу постає питання щодо ступеня допустимості такої умовності, тобто про вірогідність показника. Ос­тання визначається його правильністю, точністю , надійністю та стійкістю. Під правильністю показника розуміється правильність теорії його побудови, тобто наукова обґрунтованість методології. Чутливість — властивість показника реагувати на зміни або помилки у вихідних даних. Показник вважається стійким щодо вихідних величин, якщо їх обмеження на величину зміни або помилки викликають зміну результату в практично допустимих межах [100].

Система показників і система методів дослідження визначаються основними задачами, що стоять перед ними.

Розв’язування задач медичної статистики забезпечується наявністю системи показників. Система показників являє собою
ієрархічну структуру, окремі фрагменти якої відображені в облікових, звітних та аналітичних документах.

Разом з розвитком системи медичної статистики, з вдосконаленням методології аналізу та виникненням нових задач вдосконалюються форми документації, потоки інформації, технологія її обробки.

В Україні у зв’язку з переходом закладів охорони здоров’я до застосування Міжнародної статистичної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ — 10) та з метою вдосконалення галузевої статистичної звітності в 1999 р. впроваджено нові форми облікових і звітних документів.

Загальна кількість форм облікової документації становить 400, звітної — 45.

Медична облікова документація поділяється на 7 груп, кожна з яких представлена в одному із зазначених нижче альбомів:

  1. Медична облікова документація, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів.
  2. Медична облікова документація, що використовується в поліклініках (амбулаторіях).
  3. Медична облікова документація інших типів лікувальних закладів.
  4. Медична облікова документація закладів судово-медичної
    експертизи.
  5. Медична облікова документація, що використовується в санітарно-профілактичних закладах.
  6. Медична облікова документація лабораторій у складі лікувально-профілактичних закладів.
  7. Медична облікова документація, що використовується в ста­ціонарах і поліклініках.

Для більш повного уявлення загальної системи облікової документації у додатку 2 наводиться перелік форм першої групи.

Логічна структура системи показників обумовлена такою взаємозалежністю елементів: функція управління — комплекс задач — вихідні та результативні документи — система показників. Вище, на прикладі такого елемента структури медичної статистики, як ЦМС обласного рівня, наводилися основні його функції, комплекси задач та інформаційна структура — перелік баз даних. Кожну базу можна розглядати як логічно поєднану систему показників, організовану відповідно до умов технології комп’ютерної обробки даних. Найдетальніший рівень системи показників — зміст окремих розділів вихідних документів.

Гарною ілюстрацією тут може бути «Звіт лікувально-профі­лактичного закладу» (ф. № 20) — один з найбільш цікавих і великих за обсягом.

Через розмір і складність форми доцільно не розглядати її у вигляді таблиць, а навести опис змісту її основних розділів і груп окремих показників.

Форму № 20 складають усі лікувально-профілактичні заклади, які обслуговують доросле та дитяче населення, загальнопро­фільні та спеціалізовані лікарні всіх типів, клініки науково-дослідних інститутів, пологові будинки, консультативно-діагнос­тичні центри, стоматологічні поліклініки, диспансери всіх профілів, госпіталі для інвалідів, госпрозрахункові та приватні заклади охорони здоров’я.

У табл. 1001 вказуються підрозділи амбулаторно-поліклініч­них закладів.

Розділ І «Штати закладу» містить кількість штатних і зайнятих одиниць в розрізі окремих посад (спеціальностей).

Розділ ІІ називається «Діяльність поліклініки (амбулаторії), диспансеру, консультації».

Робота лікарів характеризується кількістю відвідувань закладу,
в т. ч. дорослими та дітьми, кількість відвідувань лікарями вдома. Профілактичні огляди фіксуються відносно окремих контингентів населення. Диспансерний нагляд за ветеранами війни представлено такими показниками, як кількість взятих на облік та знятих з обліку протягом року, кількість осіб, що перебувають під наглядом лікарів окремих спеціальностей. Робота стоматологічного кабінету виражена кількістю відвідувань окремими контингентами населення. Хірургічна робота характеризується кількістю проведених операцій в розрізі окремих їх видів.

Розділ ІІІ «Діяльність стаціонару» містить кілька великих таблиць.

Таблиця «Ліжковий фонд та його використання» в розрізі профілю ліжка містить таку інформацію: кількість фактично розгорнутих на кінець року ліжок та середньорічних; кількість хворих за звітний період, що надійшли, виписаних та померлих; кількість ліжко-днів, проведених хворими; кількість ліжко-днів згортання ліжок у зв’язку з ремонтом.

Таблиця «Склад хворих у стаціонарі, строки та результати лікування» містить в розрізі кількох десятків найменувань окремих хвороб інформацію про кількість виписаних хворих, кількість проведених виписаними ліжко-днів та кількість померлих. Інфор­мація наводиться окремо для дорослих і підлітків та для дітей у віці до 14 років.

Таблиця «Склад хворих новонароджених, які поступили у віці 0—6 діб життя та результати лікування» містить дані про хворих, які поступили, та померлих хворих у розрізі 14 видів хвороб.

Таблиця «Хірургічна робота стаціонару» містить інформацію про кількість проведених операцій (у т. ч. дітям до 14 років) та кількість померлих у стаціонарі. Інформація подається в розрізі окремих видів операцій (близько 50).

У таблиці «Термінова хірургічна допомога» наводяться дані про прооперованих та з них померлих. Ця інформація подається в розрізі окремих видів операцій як по всіх оперованих, так і по дітях у віці до 14 років.

Розділ ІV «Робота лікувально-допоміжних відділень (кабінетів)» включає інформацію про діяльність окремих відділень — радіологічного, фізіотерапевтичного, рефлексотерапії, ЛФК та ін. У ньому наводяться дані про кількість пацієнтів або проведених процедур.

У розділі V «Робота діагностичних відділень» наведено дані про наявність обладнання, кількість обстежених хворих, кількість виконаних досліджень різних видів тощо. У ньому наведено й дані про роботу патологоанатомічного відділення.

Форма № 20 має 24 сторінки, інструкція з її заповнення — 10 сторінок.

Як бачимо, форми облікової та звітної документації містять величезну кількість показників, які утворюють певну логічну систему і характеризують стан здоров’я населення, діяльність закладів охорони здоров’я, залучені до цього ресурси та рівень їх використання. Отже, статистик, здатний проводити аналітичні дослідження, а не тільки складати звіти в окремі папки, має інформаційне забезпечення для комплексного, глибокого вивчення різноманітних явищ і процесів, що відбуваються в галузі. З іншого боку, система показників не є чимось остаточним, назавжди затвердженим і фіксованим, життя постійно вносить в неї (та хіба тільки в неї?) свої корективи. Тому справжній професіонал-аналітик на підставі наявних даних повинен вміти не тільки робити цікаві та актуальні висновки, а й пропонувати нові показники, методики їх визначення, вдосконалювати як окремі показники, так і систему інформаційного забезпечення в цілому.

Таким чином відбувається постійне динамічне оновлення існуючих статистичних форм, їх заміна та поява нових.

Систему показників ми розглядаємо як структуру, обумовлену методологією розв’язування певної задачі статистичного аналізу. Ці показники пов’язані з обліковою та звітною документацією, обумовленою так званими регламентними задачами , що реалізуються органами медичної статистики.

Разом з тим, різноманітність і взаємопов’язаність, складність і значимість процесів та явищ, що відбуваються в системі охорони здоров’я та у медицині, вимагають розгляду діючої системи показників та напрямів її вдосконалення з точки зору інформаційної системи, організація і склад елементів якої дають змогу роз­в’язувати будь-які задачі статистичного аналізу в зазначених предметних областях. Отже, необхідна наявність глобальної інформаційної бази, науково обґрунтованої, логічно і прозоро побудованої й доступної (у межах регламенту) для будь-якого користувача, який володіє комп’ютерними технологіями і цікавиться питаннями організаційно-управлінського, економічного, юридичного, лікувально-профілактичного, наукового та іншого характеру.

Таку глобальну інформаційну базу слід розглядати як один інформаційний простір, що охоплює всю країну та весь світ.

Тут кожен згадає про INTERNET та сучасні інформаційні технології. Розглянемо аспекти їх практичного використання в системі охорони здоров’я і, зокрема, в системі медичної статистики.

У наш час відбувається проникнення сучасних інформаційних технологій збирання, передавання, обробки та зберігання інформаційних ресурсів у всі сфери діяльності людини: виробництво, управління, науку, освіту, охорону здоров’я, побут та ін. Цей процес інформатизації суспільства, свідками та учасниками якого ми є, інтенсивно розвивається. Сьогодні визнано, що завдяки інформатизації людина залучається до вищих планетарних місій, отримує достовірну оперативну інформацію про події життя, реалізуючи водночас можливості впливати на процеси, що відбуваються в світі, різними способами зворотного зв’язку з інститутами управління суспільством.

Концепція державної політики інформатизації охорони здоров’я в Україні, що є складовою Національної програми інформатизації, закладає основи для впровадження нових інформаційних технологій у практику охорони здоров’я [13, 29]. Тим самим створюється одна інформаційна інфраструктура в межах визначеного кола користувачів на основі комплексу нормативно-правових, організаційних, технічних і наукових заходів, що забезпечують інформаційну підтримку в межах їх функцій. Отже, йдеться про галузеву інформаційну систему, інтегровану в глобальні інформаційні системи. Її створення потребує, зокрема, організації корпоративної комп’ютерної мережі, вдосконалення правового, організаційного, інформаційного та програмного забезпечення. Головні завдання та суть цих заходів є загальними для галузевих інформаційних систем, уявлення про конкретне їх наповнення можна отримати, знайомлячись з матеріалами відповідних науково-практичних конференцій [29, 30, 39, 40] тощо. Тут доцільно зупинитися на такому аспекті, як напрями розвитку корпоративної медичної комп’ютерної мережі України (КМКМ) [30].

Варто наголосити, що успіху інтеграції національних комп’ю­терних мереж значною мірою сприяє європейський комітет «Медична інформатика», який вирішує завдання по створенню стандартів інформаційних моделей, форматів даних, розробці технологій та засобів комунікацій, організації баз даних та баз знань, умов доступу до них, збереження конфіденційності та ін. Серед проектів, що створюються, привертає увагу телемедичний проект RHINE щодо організації Європейської мережі для аналізу результатів діяльності системи охорони здоров’я та оперативного обліку інформації без обмеження її обсягу в Європейському регіоні.

Закінчується розробка проекту EUPHIN-EAST європейського регіонального бюро ВООЗ, спрямованого на розвиток інформації у сфері охорони здоров’я східноєвропейських країн.

Важливим завданням побудови комп’ютерної мережі є об’єд­нання лікарів, що практикують, та адміністративні ланки управління охороною здоров’я, використання мережі INTERNET для одержання інформації про дослідження, що провадяться у світі в галузі медицини, а також про передовий досвід використання нових медичних технологій тощо.

Мета утворення КМКМ — об’єднання медичних закладів України для оперативного передавання та одержання інформації.

Виходячи з архітектурних рішень існуючих корпоративних мереж розроблено проект галузевої комп’ютерної мережі «УкрМедНет». Він передбачає ієрархічну структуру мережі, що має декілька рівнів: регіональний, обласний, районний.

Верхній рівень мережі має складати швидкодіюча комунікаційна магістраль, яка з’єднає регіональні вузли. До їх числа належать центральний (галузевий) і деякі регіональні вузли, що об’єднують мережі декількох областей. Галузевий вузол об’єд­нується зі всіма регіональними. Деякі регіональні вузли об’єднані між собою. Галузевий і регіональні вузли об’єднані між собою. Галузевий і регіональні вузли повинні мати канали зв’язку для виходу в INTERNET. Галузевий і регіональні вузли забезпечують підключення до мережі вузлів другого рівня, а також пряме з’єднання великих наукових, навчальних і лікувальних закладів.

Другий рівень мережі формується на базі обласних відділів охорони здоров’я.

Третій рівень — районні вузли і кінцеві користувачі мережі. Вони з’єднуються з вузлами другого рівня. Кожний із зазначених вузлів будується на основі комунікаційного сервера, що має канал зв’язку з вузлом верхнього рівня мережі. Крім того, він забезпечує взаємодію локальних обчислювальних мереж і окремих робочих місць.

Принцип саморозвитку КМКМ передбачає узагальнення та впровадження досвіду проектування в Україні медичних інформаційних систем різних класів (типів), що мають стати складовими елементами розглянутих вище трьох рівнів. Органічною частиною КМКМ є служба медико-статистичної інформації з відповідною інфраструктурою, кадровим потенціалом, науковим і методичним забезпеченням, фінансовими ре­сурсами тощо. В рамках МКМК її основним завданням є реалізація функції статистичного аналізу на основі облікової та звітної документації. Крім цього, система повинна реалізовувати обробку й інших видів інформації — наукової, адміністративної, результатів моніторингу, досліджень тощо. Методи реалізації та система показників визначаються функціями елементів системи різного рівня.

Розглянемо особливості інформаційної підтримки різних видів діяльності, виділивши з них такі:

  • управлінська діяльність керівників охорони здоров’я;
  • лікувально-профілактична робота;
  • санітарно-гігієнічна робота, екобезпека;
  • формування здорового способу життя;
  • телемедицина;
  • інформаційне обслуговування.

Управлінська діяльність керівників охорони здоров’я рівня міністерства, обласного, міського та ін. забезпечується в основному комплексами задач, що реалізуються відповідними рівнями системи медичної статистики. Структура їх інформаційних баз і комплексів задач вже розглядалася.

Лікувально-профілактична робота забезпечується інформаційними системами різних типів. На місцевому рівні доцільним є створення систем, що включають спеціалізовані бази даних АРМ лікарів, локальні бази даних лікувально-профілактичних закладів, бази даних територіального медичного об’єднання [39, 40]. При цьому передбачається, що бази даних АРМ лікарів складатимуться з таких основних блоків:

¾      персоніфікованих даних про кожного пацієнта, що обслуговується;

¾      паспорта сім’ї, що містить дані про специфіку кожної родини або відповідні фактори чи умови існування (соціально-економічні, санітарно-гігієнічні, генетичні тощо);

¾      паспорта дільниці з інформацією про якість життя населення дільниці, стан навколишнього середовища, громадського здоров’я, задоволеність пацієнтів станом медичного обслуговування тощо.

На другому рівні — ЛПЗ — в інформаційній структурі основним елементом є локальний банк даних, що включає інформацію про здоров’я населення, про діяльність лікарів і використання фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів.

Третій рівень — ТМО — представлений територіальним банком даних, до якого інформація надходить з баз даних ЛПЗ району.

Лікувально-профілактична робота отримує інформаційну підтримку як із зазначених вище БД АРМ лікарів, так і з відповідних автоматизованих систем управління, що є, по суті, доповненням до ЛБД: госпітальні інформаційні системи, спеціалізовані регістри тощо [18, 94]. Значна увага в практичних і наукових розробках приділяється вибору та обґрунтуванню системи показників, зокрема, первинної медико-санітарної допомоги. Дані, зібрані під час прийому пацієнтів, можуть бути використані для аналізу медичних послуг, фінансового, організаційно-структурного та маркетингового аналізу.

Санітарно-гігієнічна робота та організація екобезпеки нині є особливо актуальною для України. Щоб висвітлити загальні функції, які реалізуються відповідними інформаційними системами, наведемо комплекси задач епідеміологічної служби м. Києва [34].

  1. Санітарна охорона атмосферного повітря:

¾      облік стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

¾      облік пересувних джерел викидів;

¾      обробка та аналіз результатів вимірів забруднення приземного шару атмосферного повітря;

¾      нормування викидів, визначення лімітів та оцінювання фонового забруднення.

  1. Гігієна води і санітарна охорона джерел водопостачання:

¾      облік джерел скидів речовин у водні об’єкти;

¾      аналіз якості питної води;

¾      контроль якості відкритих водоймищ;

¾      нормування скидів забруднених вод, визначення лімітів;

¾      оцінювання фонового забруднення.

  1. Гігієна фізичних факторів:

¾      оцінювання шумового забруднення навколишнього середовища транспортними засобами;

¾      контроль радіаційного забруднення території міста.

  1. Профілактика інфекційних хвороб:

¾      аналіз захворюваності та профілактика СНІДу, туберкульозу, малярії;

¾      облік та аналіз захворюваності на лептоспіроз;

¾      аналіз захворюваності населення та тварин на сказ;

¾      нагляд за лікувально-профілактичними закладами.

  1. Гігієна дітей та підлітків:

¾      аналіз санітарно-гігієнічних умов у дошкільних закладах і школах;

¾      оцінювання впливу санітарно-гігієнічних умов і забруднення середовища на здоров’я дітей.

  1. Санітарний нагляд в області гігієни праці.
  2. Еколого-гігієнічний моніторинг підприємств, що обслуговують автотранспорт, і вулично-дорожньої мережі міста.
  3. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об’єктів.
  4. Гігієна харчування.

10. Прогнозування небезпеки сховищ сильнодіючих отруйних
речовин.

При розробленні інформаційних систем, орієнтованих на санітарно-гігієнічну роботу та екобезпеку, на практиці можуть створюватись окремі локальні автоматизовані системи, наприклад, системи спостереження за захворюваністю на окремі хвороби
та ін. [3, 35].

Системи інформаційного обслуговування наукової та практичної діяльності реалізуються шляхом впровадження комп’ю­терних технологій в діяльність існуючих в Україні медичних бібліотек та інформаційних центрів [8, 70] і шляхом інтеграції в міжнародні інформаційні системи [13, 30].

Завдання, що стоять перед державою в галузі охорони здоров’я, інтеграція в міжнародне співтовариство спричинили збіль­шення попиту на медичну інформацію та зробили нагальною необхідність реформування медичної статистики. Реформування має забезпечити достатність статистичних даних для управління охороною здоров’я, задоволення інформаційних потреб щодо стану здоров’я населення та ресурсів охорони здоров’я, враховуючи необхідність вимог ВООЗ та приєднання до країн з розвиненими медичними інформаційними технологіями.

Основними напрямами реформування є:

  • удосконалення системи статистичних показників, яка адекватно відображатиме результати діяльності закладів охорони здоров’я та економічну характеристику;
  • створення на цій основі медико-статистичної інформаційної бази адміністративних територій (райони, міста обласного підпорядкування);
  • удосконалення існуючих технологій формування державних і галузевих медичних інформаційних ресурсів;
  • зміцнення матеріально-технічної бази структурних підрозділів медичної статистики;
  • удосконалення системи підготовки і перепідготовки кадрів для служби медичної статистики;
  • розвиток міжнародного співробітництва у галузі методології та практики медичної статистики, включаючи обмін досвідом;
  • перехід до загальноприйнятих у міжнародній практиці методів збирання, опрацювання, аналізу та розповсюдження медико-статистичної інформації;
  • створення медико-статистичної системи, адаптованої до особливостей ринкових відносин в охороні здоров’я, до гнучкого й чутливого сприйняття змін у міжнародних методологіях і стандартах.

Розглянемо основні принципи реформування системи медичної статистики за зазначеними напрямами.

Реформування системи статистичних показників передбачає створення цілісної, динамічної, обґрунтованої системи. Оптимальний перелік статистичних показників має задовольняти потреби усіх користувачів інформації — від керівників держави до звичайних громадян України.

Система показників має сприяти підвищенню практичної значимості та аналітичної цінності інформації для всіх рівнів управління охороною здоров’я. При цьому необхідним є:

¾      доповнення діючої системи новими медико-статистични­ми показниками, які характеризують процеси реформування, вклю­чаючи багатоукладність форм надання допомоги і перехід на практику роботи за принципом сімейного лікаря, ринкових відносин;

¾      удосконалення відповідно до міжнародних стандартів системи індикаторів розвитку і стану охорони здоров’я.

Реформування системи медико-статистичних показників передбачає створення трьох блоків, які дадуть змогу характеризувати:

¾      реформування галузі;

¾      процеси економіки в охороні здоров’я, її розвиток та ефективність;

¾      стан охорони здоров’я та її розвиток.

Система показників у рамках першого блоку дасть можливість проаналізувати і відстежити наслідки реформування в охороні здоров’я, ефективність функціонування її економіки під впливом управлінських рішень.

Другий блок включає заходи з удосконалення показників, які характеризують процеси функціонування галузі охорони здоров’я, передусім показників ефективності роботи.

Третій блок включає статистичні показники — індикатори стану охорони здоров’я та її розвитку. Реформування стосується всіх аспектів медико-статистичних і соціальних показників (демографія, очікувана тривалість життя, ресурси, діяльність, стан здоров’я населення і т. ін.).

Реформування системи статистичних показників передбачає реалізацію сучасних підходів до організації статистичного обліку (нові форми статистичного спостереження, звітності, відмова від показників, що втратили актуальність, тощо).

Перехід до нових форм статистичного спостереження. Основна форма статистичного спостереження, що базується на суцільній статистичній звітності, не відповідає повною мірою сучасним вимогам, зокрема не враховує діяльність приватних і відомчих структур.

У практичній діяльності служби медичної статистики великого значення набувають вибіркові обстеження (прості випадкові, стратифіковані, одно- та двоступеневі кластерні вибірки). Запровадження їх дасть змогу отримувати якіснішу та детальнішу інформацію у короткі терміни і за менші кошти.

Впровадження вибіркових методів спостереження і зменшення звітного навантаження на звітуючі об’єкти робить необхідним застосування так званих комбінованих методів .

Вони передбачають використання всіх можливих джерел статистичної інформації (державної, відомчої), зростання координуючої ролі МОЗ щодо єдиної методології та вимог до статистичної діяльності. Велика увага приділяється впровадженню нових та удосконаленню існуючих моніторингів різнопланового характеру.

Удосконалення методології комплексного аналізу розвитку охорони здоров’я. Основним завданням медичної статистики стає створення якісно нової системи аналізу розвитку охорони здоров’я України в цілому та її регіонів зокрема (тенденцій і закономірностей, структурних перетворень, наслідків змін, прийняття управлінських рішень, фінансової політики тощо).

Особливого значення у створенні цієї системи набуває методологія комплексного аналізу показників, що характеризують ситуацію в охороні здоров’я країни. Така методологія базуватиметься на міжнародних стандартах, а її впровадження в кінцевому результаті уможливить створення статистичної та аналітичної інформаційної бази для прогнозування показників.

Складовими створення методології комплексного аналізу показників, що характеризують ситуацію в охороні здоров’я в країні, є:

¾      створення методологічних основ аналізу економіки охорони здоров’я та їх впровадження;

¾      створення єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації та структурних пропорцій відповідно до вимог та особливостей розвитку галузей на ринкових засадах;

¾      трансформація статистичної звітності до міжнародних стандартів.

Важливим завданням є покращання вивчення стану здоров’я населення, удосконалення методик проведення обстежень і опитування населення з використанням міжнародного досвіду формування вибірки респондентів.

Впровадження системи державних класифікаторів і реєстрів є однією з передумов подальшої гармонізації державних інформаційних ресурсів, що дасть змогу підняти на якісно новий рівень вирішення задач, пов’язаних з аналізом стану здоров’я та прогнозуванням розвитку охорони здоров’я, станом демографічної та соціальної ситуації в країні, вивченням багатьох міжвідомчих і міжгалузевих проблем.

Реорганізація системи медичної статистики потребує продовження побудови системи класифікації та кодування медико-статистичної інформації, основною частиною якої є система статистичних класифікацій, гармонізованих з міжнародними стандартами та класифікаціями.

Впровадження сучасних методів формування інформаційних фондів та інформаційних технологій передбачає застосування методів створення та ведення інформаційних фондів статистичних даних у рамках автоматизованої системи збирання, опрацювання та аналізу даних медичної статистики шляхом створення відповідного програмного забезпечення, даних центрального та регіонального рівнів, інтегрованих баз статистичних даних на основі єдиного фонду нормативно-довідкового каталогу показників. Основним результатом переоснащення має бути перехід на комплексну технологію збирання, опрацювання, передачі, накопичення, аналізу та відображення статистичної інформації.

Удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації потребує розширення та удосконалення тематики публікацій, підвищення якості та значних змін в технології розповсюдження статистичних даних.

Перехід на міжнародні стандарти в галузі статистики забезпечить дотримання міжнародних норм і підвищення якості статистичних публікацій, дасть змогу перейти на використання технічних носіїв при розповсюдженні статистичних даних, забезпечить доступ до фондів статистичної інформації, сформованих на оптичних дисках у вигляді електронних видань, а також шляхом забезпечення доступу через інформаційні мережі, в тому числі через INTERNET.

Модернізація технології і програмно-технологічної системи та формування інформаційної бази даних медичної статистики дадуть змогу споживачам знайомитися із складом інформаційних фондів Центру медичної статистики МОЗ України, умовами от­римання інформації тощо. При цьому потребують визначення принципи та регламентація доступу громадськості до статистичної інформації, які мають сприяти підвищенню інформованості всіх категорій користувачів щодо медико-соціального стану країни.

Для підвищення ефективності функціонування системи розповсюдження статистичних даних важливо постійно вивчати попит на інформаційні ресурси, що потребує проведення маркетингових досліджень відповідно до умов формування ринку інформаційних послуг [90].

Міжнародне співробітництво в галузі статистики відіграє важливу роль у реалізації Програми реформування медичної статистики України. Основними напрямами при цьому є:

¾      участь у роботі спеціалізованих міжнародних організацій;

¾      обмін досвідом з національними статистичними службами розвинених країн у сфері статистичної методології та практики;

¾      вивчення досвіду та здійснення спільних проектів з країнами, в яких відбуваються аналогічні зміни в системі статистики;

¾      отримання та раціональне використання технічної допомоги, що надається міжнародними організаціями за напрямами Програми реформування державної статистики;

¾      розширення міжнародного співробітництва в галузі медичної статистики з організаціями ВООЗ та іншими міжнародними організаціями, національними статистичними службами інших країн світу.

Обмін досвідом з національними статистичними службами інших країн забезпечить ефективне впровадження міжнародних рекомендацій в галузі статистичної методології.

Розвиток системи медичної статистики слід розглядати в контексті формування в Україні інформаційного ринку.

Науково-технічний прогрес з середини XX ст. якісно новим чином пов’язаний із створенням та використанням інформаційного ресурсу. З кінця 60-х років інформатика з прикладної дисципліни перетворюється на самостійну галузь. В результаті суспільного розподілу праці виникає вид діяльності, результатом якої є надання послуг, пов’язаних зі збором, обробкою, зберіганням та наданням інформації користувачу (споживачеві).

Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності виділяє у категорії К підрозділ 72: «Комп’ютери і пов’язана з ними діяльність». Він включає такі види діяльності:

  • консультації щодо технічного забезпечення;
  • консультації та допоміжні матеріали з програмного забезпечення;
  • обробку даних;
  • діяльність щодо створення баз даних;
  • технічне обслуговування і ремонт оргтехніки;
  • іншу діяльність, яка пов’язана з комп’ютерною технікою.

Цей розподіл по суті відповідає також і прийнятому в Україні Класифікатору видів економічної діяльності.

У науковій та навчальній літературі широко використовують такі поняття, як «інформаційна діяльність», «інформаційна інфраструктура» та ін. [90]. На нашу думку, це не синоніми, вибір того чи іншого поняття залежить від того, про що йде мова: чи про саму діяльність як таку, чи про сукупність окремих елементів — юридичних і фізичних осіб, що займаються такою діяльністю. Ця сукупність може утворювати певну структуру, не обов’язково організаційно оформлену як галузь у звичайному розумінні (енергетика, транспорт) з відповідними органами управління. Офіційно статистичною галузь визначається як сукупність усіх вироб­ничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Розглянемо основні поняття, пов’язані зі зазначеним видом діяльності. Згідно із Законом України «Про інформацію» основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Як бачимо, тут обробка інформації чітко не проглядається. Акцентуючи увагу на обробці, далі будемо використовувати поняття «інформаційно-обчислю­вальна діяльність».

Інформатизацію суспільства можна розуміти як проникнення сучасних інформаційних технологій збору, передавання, обробки та зберігання інформаційних ресурсів у всі сфери діяльності людини: виробництво, управління, науку, освіту, охорону здоров’я, побут та ін.

Деякі автори вважають, що завдяки інформатизації людина залучається до вищих планетарних завдань, отримує достовірну оперативну інформацію про події життя і водночас реалізує можливості впливати на процеси, що відбуваються у світі, різними засобами зворотного зв’язку з інститутами управління суспільством.

Інформаційний ресурс (ІР) — це безпосередній продукт інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої та творчо розвиненої частини населення [90]. Можна виділяти інформаційні ресурси організації (фірми), міста, держави, світу.

Інформаційний потенціал (ІП) визначають як сукупність ІP із засобами їх відтворення (обробки). Інакше кажучи, інформаційний потенціал — це спроможність індустрії інформації вирішувати поточні та перспективні завдання інформаційного обслуговування суспільного виробництва на рівні оптимальних мож­ливостей, що надаються завдяки досягнутому в світі на даний період середньому розвитку інформаційних технологій. Від себе додамо — не тільки потреб виробництва, а й людських потреб взагалі.

Легко переконатися, що більшість тих, хто вживає слова «повідомлення», «дані», «показники», «статистичні дані», «інформація», не відчувають суттєвої різниці між ними.

Відомо, що статистичні дані — це кількісні або якісні характеристики, отримані в результаті статистичного спостереження або їх обробки. Підкреслимо, саме статистичного спостереження , тобто спланованого і науково організованого збирання масових даних про різноманітні явища та процеси.

Інформація — це дані, необхідні для розв’язання конкретної задачі. Якщо дані не відносяться до розв’язуваної задачі або вже відомі адресату, вони не містять для нього інформації.

Статистичний показник — це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких воно відноситься (що, де, коли, яким чином підлягає вимірюванню).

Зазначені вище терміни міцно закріпилися в науковій літературі та підручниках. Наведемо тепер кілька відповідних статей із законів України про державну статистику та інформацію.

Закон України «Про інформацію» закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. В статті 1 Закону сказано (тут і далі виділено нами. — Авт .): «Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі».

Виділено такі основні види інформації : статистична інформація, масова інформація, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація. В окремих статтях Закону пояснюється зміст кожного з наведених видів. Процитуємо статтю 19 про статистичну інформацію.

« Статистична інформація — це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України.

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим Законом.

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України «Про державну статистику» та іншими правовими актами в цій галузі».

На нашу думку, в наведеному переліку видів інформації, по-перше, чітко не виділено науково-технічну інформацію. По-різному трактуючи Закон, її можна віднести як до масової, так і до довідково-енциклопедичної інформації.

Проте поняття «науково-технічна інформація» давно і широко застосовується, існують відповідні розвинені структури — Міжнародний та національні центри НТІ. В Україні — це Українська інформаційна корпорація «УкрНТІ», Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Інститут проблем реєстрації інформації НАН України.

По-друге, виникає питання, куди ж віднести блок економічної інформації? Адже не вся вона є статистичною, тобто, згідно із Законом, офіційною, документованою, державною.

Дійсно, поняття економічної інформації сьогодні достатньо визначене. До неї заведено відносити:

  • кон’юнктурну інформацію про економічний стан ринків;
  • рівень динаміки цін на певні товари та послуги «вузької» номенклатури;
  • курси цінних паперів і валюти;
  • банківські ставки;
  • розмір дивідендів;
  • інформацію про попит і пропозицію на певні види товарів, їх якість, конкурентоспроможність;
  • інформацію про пошук партнерів.

Нарешті, крім державної статистичної існує відомча статистична звітність, що надається, наприклад, в Національний банк або Міністерство охорони здоров’я України.

Така інформація відіграє значну, а часом і вирішальну роль у практичній діяльності комерційних структур, громадських організацій, окремих громадян.

Певною мірою таку інформацію можна віднести до масової або довідково-енциклопедичної. А втім, чи має це якесь практичне значення? Так, ми вважаємо, що розробка чіткої загальноприйнятої класифікації видів інформації повинна сприяти формуванню тематично орієнтованих, спеціалізованих національних і комерційних автоматизованих баз даних або окремих їх інформаційних блоків.

Особливий інтерес для користувача становлять обумовлені Законом права доступу до інформації. На нашу думку, це чи не найголовніший момент у сфері інформаційних відносин, адже це — можливість отримати «сировину», за якість якої постачальник несе відповідальність, «сировину», з якої буде створено інформаційний продукт. Перед тим, хто сьогодні потребує інформації, — студентом, ученим, бізнесменом або журналістом — часто постає питання: просити, вимагати або купити? А якщо платити, то кому і скільки?

Стаття 9 проголошує: «Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом України».

Закон встановлює, що « За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом... Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:

  • систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках);
  • поширення її засобами масової комунікації;
  • безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам...

Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом...».

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї , включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Під інформаційним запитом (надалі — запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається письмово.

Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.

Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

Відмова задоволення запиту доводиться до відома запитувача письмово з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Процес інформатизації суспільства суттєво прискорився унаслідок впровадження персональних ЕОМ і бурхливого розвитку комп’ютерних мереж. Це наблизило комп’ютерні технології до безпосереднього суб’єкта діяльності. Отже, можна дійти висновку, що інформаційно-обчислювальною діяльністю займаються всі, хто має справу з комп’ютером, — студент, бухгалтер, лікар, комірник або податковий інспектор. Формально це так, але такий погляд, сьогодні досить поширений, не сприяє розумінню процесів формування індустрії обробки інформації та ринку інформаційних продуктів.

Ми поділяємо думку авторів, які до індустрії обробки інформації відносять лише ті види діяльності, для яких реалізація інформаційних процесів є не тільки змістом, а й метою. Постає питання: а чи є інформаційно-обчислювальною діяльністю робота відділу маркетингу торгової фірми з вивчення попиту на певний товар? Адже для цього збиралася статистична інформація, проводилося соціологічне обстеження, було створено базу даних, для обробки використовувалися сучасні програмні засоби, а в результаті надруковано звіт, текст якого супроводжується таблицями та графіками. Чи є цей звіт інформаційним продуктом, а відділ маркетингу фірми, що торгує продуктами харчування, елементом індустрії інформації? Тут згадаємо, що масло, вироблене на селянському подвір’ї, незалежно від того, з’їли його там або комусь продали, статистика відносить до продукції промисловості. Саме ж подвір’я, ясна річ, до промислової галузі не відноситься.

Під індустрією інформації будемо розуміти комплекс підприємств та організацій, продуктом яких переважно (за вартістю) є інформаційні послуги. Якщо інформаційні послуги не є головною метою діяльності підприємства чи організації або якщо вони надані організаційно відокремленим підрозділом, що не має самостійного балансу, то такі підприємства та організації слід відносити до інших галузей народного господарства.

У процесі розвитку інформаційно-обчислювальна діяльність все щільніше поєднується з діяльністю засобів масової інформації, систем зв’язку та видавничою діяльністю.

Під інформаційним продуктом будемо розуміти кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданий споживачеві в речовій або неречовій формі. Підкреслимо, що хоча користувач у результаті отримує інформацію, продуктом, а точніше — результатом діяльності, все ж таки слід вважати послуги з її збирання, обробки та доведення до користувача. Такий підхід зумовлює необхідність при оцінюванні продукту визначати не вартість інформації, що в семантичному, тобто смисловому, аспекті, на наш погляд, практично неможливо, а вартість самої послуги, що складається з вартості використаних ресурсів.

Згідно із Законом України «Про державну статистику» органам державної влади, міністерствам та відомствам України та іншим органам, які фінансуються за рахунок державного бюджету, статистична інформація надається в межах виділених із бюджету коштів на збирання та розробку цих даних. Іншим юридичним особам, громадським об’єднанням і громадянам статистична інформація надається платно, крім випадків, передбачених законодавством, при дотриманні державної та комерційної таємниці. До речі, самі органи державної статистики одержують інформацію від своїх підзвітних підприємств та організацій безкоштовно.

Із сказаного вище можна зробити певні висновки.

Органи державної статистики посідають центральне місце в системі збирання та розповсюдження офіційної статистичної інформації про соціально-економічні процеси в Україні.

Отже, інформаційна система органів статистики (ІСС) відіграє провідну роль у збиранні та передаванні юридичним і фізичним особам офіційної статистичної інформації. Ця роль зростатиме з розвитком ІСС, активізацією соціально-економічних процесів в Україні. Зростатиме й попит на інформацію, а отже, збільшуватиметься кількість її покупців.

Це потребує розробки чіткої номенклатури інформаційних послуг і відповідних тарифів. При цьому рівень тарифів (цін) має визначатися не з урахуванням прагматичного чи семантичного аспектів, а залежно від рівня витрат на обробку інформації. Крім того, ціни на один і той самий продукт, на наш погляд, мають бути однаковими для всіх покупців. Що стосується цін на зовнішньому ринку, то заведено вважати, що їх формування доцільно проводити з урахуванням кон’юнктурних міркувань.

Надалі будемо використовувати узагальнююче поняття — інформаційні продукти та послуги (ІПП) , незалежно від того, чи мова йде про інформаційний продукт — матеріальний носій з інформацією, чи про послугу — надання інформації в нематеріалізованому вигляді або засобів отримання інформації (технічних, програмних та ін.) самим користувачем.

Ринок інформаційних продуктів і послуг — система економічних, правових та організаційних відносин у торгівлі специфічним товаром — ІПП з певною номенклатурою, цінами, умовами та механізмом надання.

В умовах формування інформаційного ринку споживач буде платно отримувати інформацію на матеріальних носіях та інформаційні послуги: підключення до комп’ютерних мереж, виділення каналів зв’язку, консультації, роботи з проектування та створення інформаційних систем, обробки інформації та ін.

Основні особливості ІПП:

  • інформаційний продукт зберігає інформацію, яку містить;
  • інформація при споживанні не зникає, не зношується, але з часом може втрачати актуальність;
  • неможливість оцінити реальну вартість самої інформації;
  • можливість використання однієї й тієї самої інформації різними споживачами;
  • покупець інформаційного продукту не стає його виключним, одноосібним власником (за винятком ліцензій, патентів і ноу-хау);
  • одна й та сама інформація може бути надана в різній формі різним споживачам;
  • на відміну від матеріального виробництва, тиражування інформаційного продукту набагато дешевше від його виробництва;
  • покупець купує носій, а не право копіювання;
  • надану споживачу інформацію як знання про щось у деяких випадках неможливо відібрати, як матеріальний об’єкт. Можливо лише не дати йому законну можливість цю інформацію використовувати.

Специфіка інформаційного продукту, розвиток інформаційних товарних відносин потребує відповідного правового регулювання.

Загальноприйнятої класифікації ІПП сьогодні не існує. Розв’язання цієї серйозної практичної задачі (адже йдеться про складну ієрархічну структуру), на наш погляд, слід починати з урахуванням таких аспектів:

  • ІПП є платними чи безплатними;
  • вид інформації (економічна, науково-практична та ін.);
  • змістовна форма (первинні дані, довідник, бюлетень, аналітичний звіт та ін.);
  • спосіб надання (види носіїв, каналів зв’язку);
  • терміновість;
  • індивідуальність (спеціально виконане замовлення або тиражування за певними шаблонами, відомими або відпрацьованими методиками). Цей аспект має враховувати складність роботи, ступінь обробки, рівень технології.

Класифікація ІПП за такими ознаками сприятиме вивченню сегментів ринку, побудові групувань товарів, виробників і споживачів.

Виробництво ІПП значною мірою орієнтується на практичну діяльність підприємств, організацій та комерційних структур. З’явилося багато баз даних юридичного характеру, оперативна інформація про діяльність бірж, курси валют і т. п. надається безпосередньо засобами електронної пошти.

Певна кількість виробників або власників ІПП продають не тільки «сировину», а й прагнуть надати послуги додатково посередницького та консалтингового характеру: пошук ділових партнерів, допомога в реєстрації юридичних осіб, патентуванні, приватизації, аудиторська діяльність.

Комерційні інформаційні фірми взяли на себе деякі послуги, що раніше надавалися лише державною структурою науково-технічної інформації: бібліографічні послуги, складання тематичних підбірок, аналітичних оглядів. Збільшується кількість замовлень на соціологічні дослідження, створення портретів або перевірку репутації окремих фірм, бізнесменів і політичних лідерів.

Як відомо, в основу Міжнародної галузевої класифікації покладено одну з трьох ознак: призначення продукції, подібність технології виробництва, однорідність сировини, що використовується.

З огляду на це вважається, що до інформаційної діяльності близькі або пов’язані з нею:

  • виготовлення та розміщення рекламної продукції;
  • розробка товарних знаків і фірмового стилю;
  • консалтинг, проведення навчальних семінарів, сертифікація, оцінка якості продукції;
  • видавнича діяльність;
  • послуги щодо захисту інтелектуальної власності, програмного забезпечення, баз даних та ін.

Проте існуючі сьогодні в Україні форми статистичної звітності не дають змоги визначити номенклатуру та обсяг виробництва й реалізації ІПП.

Основними безпосередніми виробниками інформаційного про­дукту є підприємства та організації різних форм власності і різних галузей народного господарства. Інформація виникає в результаті їх основної діяльності, отже, логічно поділити її на дві основні групи:

  • інформація, що міститься в установлених формах звітності (статистичної, фінансової, відомчої);
  • інформація для власних потреб, потреб клієнтів або партнерів (прайс-аркуші, довідники; інформація про партнерів, конкурентів, покупців; каталоги виставок, продукції та послуг, результати власних соціологічних або маркетингових досліджень тощо).

Інформація звітності накопичується, обробляється в органах статистики, де і може бути реалізована на певних умовах.

Що стосується «внутрішньої» інформації, то виробники починають самі виходити з нею на ринок. Але оскільки їх основна діяльність не інформаційна, то частіше таку інформацію як «сировину» купують «переробники» або посередники, які знають ін­формаційний ринок і легше знайдуть покупців. Це консалтингові, маркетингові фірми, інформаційно-обчислювальні центри, власники баз даних, що мають відповідне технічне, програмне та методологічне забезпечення.

Досвід індустріальних країн показує, що саме розвиток автоматизованих баз даних (БД) суттєво вплинув на формування комерційних відносин у сфері інформаційної діяльності. Виникли відповідні організаційні структури, серед яких виділяються центри-генератори, що спеціалізуються на створенні БД, та так звані центри-розподільники , або оператори, що надають послуги з використання БД. Розвиток систем діалогового доступу та ком­п’ютерних мереж привів до зростання кількості малих фірм, що надають послуги користувачам, які не мають досвіду або можливості роботи в мережі. За таких умов не завжди можна чітко розділити «джерела інформації» і постачальників. Та це вже й не так важливо. На ринку вони виступають як виробники ІПП. Так, у США їх характеризує:

  • високий ступінь спеціалізації по сферах діяльності;
  • значна частка малих і середніх фірм;
  • високі темпи зростання обсягу послуг, що надаються;
  • широка номенклатура;
  • зменшення питомих витрат на виробництво;
  • велика частка вартості робочої сили;
  • ефективні форми кооперації;
  • прагнення надати комплекс послуг (обробка разом з консультаціями та ін.), а також спеціалізації в конкретній проблемній галузі.

У цілому для розвинених країн характерним є зростання частки послуг безпосередньо для кінцевого споживача і зниження частки послуг, що надаються через посередників.

На теперішній час комерціалізація все більше поширюється й на інформаційну діяльність у країнах з перехідною економікою. Склалися тенденції формування ринку ІПП.

Якщо до початку 90-х років основна увага приділялася науково-технічній інформації, то аналіз численних публікацій, що з’явились тепер, дає змогу сьогодні виділити таке [90]:

  • збільшення попиту на кон’юнктурно-економічну, фінансову, правову інформацію, а також таку, що пов’язана з маркетинговими та соціологічними дослідженнями;
  • збільшення попиту з боку створюваних комерційних структур;
  • збільшення попиту на платні види ІПП;
  • збільшення кількості джерел інформації, покупців і виробників, у тому числі й фізичних осіб;
  • зниження тарифів і цін на одні види ІПП при одночасному підвищенні на інші;
  • розширення номенклатури пропонованих ІПП та підвищення їх якості, культури обслуговування;
  • великий вплив розвитку ринку ІПП на обсяг, номенклатуру та якість виробництва оргтехніки та послуги зв’язку, зниження цін і тарифів на них.

Потребує свого вивчення процес формування ринку ІПП
в Україні. Для цього перш за все необхідно, на наш погляд, визначити:

  • організації, для яких виробництво ІПП є основним видом діяльності (більше 66% загального обсягу реалізації);
  • номенклатуру та обсяг реалізації;
  • основні джерела інформації;
  • основні супутні види діяльності;
  • бази даних, програмні продукти та мережі, що використовуються;
  • обсяг і структуру парку ЕОМ;
  • середньоспискову чисельність працюючих.

На жаль, існуючі сьогодні форми статистичної звітності (№ 1інф — № 4інф) не дають змоги з’ясувати це повною мірою. Що стосується вивчення попиту на ІПП, цін, споживачів, то це потребує спеціально організованих обстежень.

Тенденції розвитку інформатизації та світового інформаційного ринку, безперечно, впливають на ці процеси в Україні. Конкретні шляхи, етапи і темпи залежать від державної політики в цьому напрямі. Деякою мірою це стосується комп’ютерних мереж в Україні, але головними, на наш погляд, мають бути рішення щодо напрямів розвитку інформаційної системи державної статистики та її комерціалізації, а також вдосконалення правових основ інформаційних відносин.

Сьогодні розповсюдження статистичної інформації для пересічного громадянина здійснюється переважно шляхом офіційних статистичних публікацій. В останні роки ринкові відносини торкнулися й цієї сфери. Користувач має можливість за певну плату офіційно отримати інформацію, зібрану для нього на замовлення і представлену на паперових носіях, роздрукованих на принтерах з ЕОМ, або магнітних дискетах. Цим все частіше користуються вчені, бізнесмени, студенти. Проте така позитивна тенденція нині гальмується низкою об’єктивних та суб’єктивних факторів.

З позицій клієнта, який звернувся сьогодні до органів статистики за інформацією і який, як відомо, завжди правий, основні незручності для нього полягають у такому:

по-перше, немає чіткої інформації про те, що є в продажу і за якою ціною;

по-друге, неможливість доступу до відкритої інформації будь-якого споживача наявними в нього засобами телекомунікації;

по-третє, низька якість інформації як у змістовому, так і у візуальному відношенні.

Перший аспект, пов’язаний з правовим забезпеченням, можливо вирішити внесенням деяких змін у законодавчу базу, розробкою положень про надання платних послуг тощо. Інші два потребують вдосконалення організаційного та технічного забезпечення.

Концепція реформування офіційної статистики в Україні передбачає створення системи підготовки та розповсюдження статистичної інформації на базі сучасних інформаційних технологій. Користувачу можуть надаватись послуги зі збирання інформації, її обробки та аналізу, передавання (публікування) на різних умовах, зокрема і на умовах оплати. В результаті вітчизняні та зарубіжні користувачі отримують якісну щодо змісту інформацію, представлену сучасними засобами на паперових чи машинних носіях або електронною поштою, інформацію, яка викличе в них зацікавленість і довіру.

Для забезпечення точного аналізу та оцінки становища в галузі охорони здоров’я, визначення напряму дій, подальшого контролю за результатами, ефективністю державної політики та заходами в охороні здоров’я необхідна наявність інформації щодо охорони здоров’я та пов’язаних з нею секторів, яка дасть змогу зробити правильний політичний вибір і визначити заходи щодо охорони здоров’я, необхідні саме сьогодні.

Організація та управління охороною здоров’я в умовах перехідного періоду потребують адекватної інформації про використання ресурсів охорони здоров’я і стан здоров’я населення. Нині неможливо уявити реформування системи охорони здоров’я без реформування її інформаційних систем і впровадження в практику новітніх інформаційних технологій. Із впровадженням нових інформаційних технологій пов’язані не тільки процеси вдосконалення управління охороною здоров’я, але й якість діагностики та лікування хворих, покращання роботи медичних працівників.

Радикального покращання статистичної інформації не можна очікувати від збирання ще більшого обсягу інформації або обмеження використання існуючих даних, сподіваючись на підвищення рівня їх надійності та якості. Розв’язання проблеми полягає в тому, щоб зробити існуючі дані доступнішими та придат­нішими для аналізу, аби конкретні користувачі могли повною мірою скористатися можливостями, які надають сучасні інформаційні технології. Досвід показує, що більш широке використання наявних даних є потужним стимулом для підвищення їх надійності та якості. Це потребує наявності скоординованого й зручного для користувачів доступу до широкого кола різноманітних даних про ресурси охорони здоров’я і стан здоров’я населення, від яких, у свою чергу, залежить підвищення ефективності служб охорони здоров’я.

Для успішного використання інтегрованих інформаційних систем важливо визнати, що далеко не всім користувачам постійно потрібна вся наявна інформація. Це свідчить про доречність створення системи «розподілених» баз даних, що зберігаються в сайтах відповідних секторів, а також служб і закладів.

З метою реформування медичної статистики України для підвищення її ролі в покращанні управління охороною здоров’я і завершення переходу на міжнародну систему обліку і статистики МОЗ України видало наказ від 05.10.98 р. № 292 «Про затвердження Програми реформування медичної статистики», де окреслені як концепція Програми, так і конкретні заходи на п’яти­річний період.

Основна мета Програми — завершення системного реформування медичної статистики для найбільш повного задоволення потреб органів управління та інших користувачів у об’єктивній статистичній інформації про охорону здоров’я держави, регіонів, окремих закладів та установ.

Для досягнення цієї мети передбачається:

¾      удосконалити систему статистичних показників, яка адекватно відображатиме результати діяльності закладів охорони здоров’я та економічну характеристику;

¾      створити на цій основі медико-статистичну інформаційну базу з рівня адміністративних територій (райони, міста обласного підпорядкування) і вище;

¾      переглянути існуючі технології формування державних і галузевих медичних інформаційних ресурсів;

¾      зміцнити матеріально-технічну базу структурних підрозділів медичної статистики;

¾      удосконалити систему підготовки і перепідготовки кадрів для служби медичної статистики;

¾      налагодити міжнародне співробітництво у галузі методології та практики медичної статистики, включаючи обмін досвідом;

¾      реалізувати Програму переходу до загальноприйнятих у міжнародній практиці методів збирання, опрацювання, аналізу та розповсюдження медико-статистичної інформації;

¾      створити медико-статистичну систему, адаптовану до особливостей ринкових відносин в охороні здоров’я, до гнучкого і чутливого сприйняття змін у міжнародних методологіях і стандартах.

Заходи і завдання Програми передбачають завершення переходу системи обліку і методів статистичних спостережень до відповідних міжнародних стандартів, адаптованих до умов ринку медичних послуг, реагування на зміни в міжнародній методології та стандартах медичної допомоги.

Система заходів спрямована на удосконалення всіх етапів медико-статистичних спостережень, починаючи з показників, методів збирання звітної інформації, її опрацювання, аналізу та розповсюдження.

Акцент у проведенні статистичних розробок має враховувати актуальні сторони процесів в охороні здоров’я та регіональних особливостей.

Однією із складових програмних заходів є зміни порядку збирання та опрацювання статистичної інформації з переходом до несуцільних методів спостереження, оптимізації періодичності її подання, використання спеціальних моніторингів, переписів та опитувань з найбільш актуальних проблем.

Необхідно уніфікувати статистичну звітність в охороні здоров’я незалежно від форм власності та господарювання.

Інтегрована інформаційна медико-статистична база забезпечуватиме комплексну оцінку стану охорони здоров’я.

Створення єдиної системи формування інформаційних ресурсів передбачає перехід до широкого використання обчислювальної техніки, оновлення її послуг за рахунок сучасних ПЕОМ, що дасть змогу отримати високоефективні технології комплексного аналізу і прогнозування процесів в охороні здоров’я.

При реформуванні медичної статистики України треба враховувати сучасні тенденції, які склалися в світі, зокрема в Європейському бюро ВООЗ. Статистична інформація, необхідна для європейського механізму подання звітності з питань охорони здоров’я, повинна задовольняти не тільки вимоги щодо її точності та своєчасності, але й вимоги щодо можливості її зіставлення. Цю вимогу потрібно виконувати, незважаючи на існуючі між країнами розбіжності в соціальній, культурній та нормативній сферах, які часто утруднюють процес безпосереднього зіставлення абсолютно схожих явищ. При цьому потрібно усвідомлювати докорінну різницю між метою пізнання та метою оцінки заходів у сфері політики, що проводиться. Цей процес відбувається на постійній основі з моменту узгодження статистичних даних до узгодження методики, що використовується.

Регіональне бюро ВООЗ останнім часом наполегливо шукає шляхи налагодження співробітництва та координації зусиль у галузі інформації щодо охорони здоров’я та статистики охорони здоров’я в Європі. Метою цих зусиль є досягнення консенсусу щодо загальних принципів і конкретних завдань між країнами-членами та міжнародними організаціями і службами Європейської комісії (ЄК), які діють в цій сфері. Кінцевою метою цієї роботи є спільна розробка узгодженої системи інформації стосовно охорони здоров’я в Європі, яка б сприяла:

¾      запобіганню дубляжу в наданні звітності державами-чле­нами міжнародним закладам і ЄК;

¾      розподілу праці між міжнародними закладами і службами ЄК, які займаються збиранням інформації про охорону здоров’я країн-членів;

¾      покращанню міжнародної експертизи в сфері збирання та узагальнення інформації;

¾      обміну узагальненою інформацією між різноманітними організаціями;

¾      забезпеченню зворотного зв’язку для використання інформації країнами-членами при розробці програм у сфері охорони здоров’я.

На сьогодні великі розбіжності між статистичними показниками різних країн можуть призвести до згортання і навіть відмови від міжнародного співробітництва. Це, в свою чергу, позбавить політиків та управлінців дуже важливого джерела інформації, корисного для обміну досвідом, як успішного, так і невдалого.

З урахуванням цього планується продовження роботи щодо удосконалення збирання, розповсюдження та використання міжнародних даних. Передумовою удосконалення збирання даних з метою розробки політики в галузі охорони здоров’я є створення єдиних основ і визначень. Це включає в себе визначення ознак охорони здоров’я та медичного обслуговування, загальний підхід до визначення поняття «здоров’я» та значущості факторів, які на нього впливають, а також розробку статистичних стандартів у галузі засобів виміру та класифікації. Хоча однією з основних концепцій здоров’я і ролі політики в галузі охорони здоров’я є просування до консенсусу, інструменти виміру все ще потребують узгодження, є нагальна потреба в розробці уніфікованих класифікацій і визначень на міжнародному рівні.

При цьому в Європейському регіональному бюро ВООЗ є розуміння того, що підхід до розробки міжнародних стандартів у сфері основ і визначень має бути гнучким. В Європі більшість країн витратила значні ресурси на створення систем збирання даних, що ґрунтуються на національних стандартах, які в деяких випадках є застарілими і несумісними із стандартами інших країн. За таких обставин малоймовірно, що країни погодяться з якимось «міжнародним» стандартом, який потребує значних змін в їх національній системі.

Є декілька варіантів регулярного збирання міжнародних даних:

1. За кожною конкретною групою або набором показників у галузі охорони здоров’я (наприклад, фінансування, стан здоров’я, демографія, послуги) одна конкретна міжнародна установа займається збиранням даних від країн, їх «чищенням» та узгодженням. Ця установа надає дані решті установ і користувачів.

2. Міжнародні організації продовжують збирати необхідні їм дані від країн, але країни створюють спільне сховище міжнародних (або національних) даних, які збираються про охорону здоров’я, — національну інтегровану базу даних про охорону здоров’я. Інформація з цих баз даних може імпортуватися кожним закладом або користувачем через телекомунікаційну мережу без додаткового навантаження країни. Країни повинні лише забезпечити регулярне оновлення своїх національних баз. Такий під-
хід вже пройшов перевірку в межах статистичного проекту ЕNSСАRЕ Європейського регіонального бюро ВООЗ у 1992—1994 рр. і нині впроваджується в межах проектів EU IDA (НІЕМS) та EUPHIN.

3. Можливо, на практиці оптимальним варіантом буде дещо середнє із зазначених вище варіантів, тобто рішення буде ближчим до концепції «Міжнародної віртуальної бази даних». Безперечно, доступність, підвищення якості та використання даних про охорону здоров’я на міжнародному рівні можливе лише за умов удосконалення на рівні країн. Однією з передумов досягнення успіху в цій галузі на міжнародному рівні є створення національних баз даних, які забезпечують найбільш сучасний доступ до інформації.

Співробітництво ВООЗ із ЄК повинно закінчитися розробкою міжнародного компендіуму показників здоров’я (МКПЗ), призначеного для використання міжнародними організаціями та ЄК. МКПЗ розробляється одночасно в паперовому форматі й у форматі інтерактивної автоматизованої бази даних з можливостями пошуку.

На спільній сесії СЕК—ВООЗ із статистики охорони здоров’я (Рим, 14—16 жовтня 1998 р.) зроблено крок до розробки узгодженої системи показників для міжнародної звітності. Зокрема, розглядалося питання розробки європейського механізму подання звітності з питань охорони здоров’я на основі відповідної системи показників з метою спостереження за станом медичного обслуговування населення, а також за ступенем досягнення на­мічених цільових показників.

Діюча інформаційна система в галузі охорони здоров’я України успадкувала від СРСР такі основні вади:

¾     використання як джерела інформації здебільшого даних медичних закладів;

¾     відсутність оцінки результатів;

¾     відсутність аналізу «витрати — ефективність».

Соціально-економічна перебудова, яка відбувається останніми роками в Україні, впровадження ринкової економіки як основного елемента економічного розвитку супроводжуються появою нових стратегій і відповідних організаційних форм на місцях. За умов стрімкого зростання приватного сектора отримувати достовірні статистичні дані по адміністративних каналах буде все складніше. Тому слід запроваджувати метод проведення вибіркових обстежень.

Незважаючи на об’єктивні труднощі, останнім часом відбулися певні позитивні зрушення в медичній статистиці України. Так, з 1999 р. впроваджено Міжнародну статистичну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10), значно досконалішу за попередню. Це дасть змогу не тільки підвищити якість кодування, але й поліпшити міжнародне зіставлення статистичних даних. Крім того, з 1999 р. оновилися та впровадилися нові облікові й звітні форми, а також інструкції щодо їх заповнення, розроблені за участю головних спеціалістів МОЗ України та профільних науково-дослідних інститутів. Це підвищує інформативність звітних форм і наближує їх зміст до потреб управління. Триває реформування медико-статистичної служби — у більшості областей створено центри медичної статистики, а на рівні міст і районів — інформаційно-аналітичні відділи. Поступово впроваджуються в практику роботи медичних статистиків сучасні інформаційні технології. Зокрема, у 22 областях доступ до фондів статистичної інформації здійснюється через INTERNET, створюються інтегровані бази даних центрального та регіонального рівнів.

Виконання Програми реформування медичної статисти-
ки системи охорони здоров’я України на період до 2002 року дасть змогу суттєво покращити якість статистичної інфор-
мації, прискорити її отримання, впровадити міжнародні рекомендації в галузі статистичної методології. Все це, безперечно, позначиться на якості управління галуззю в цілому, оскільки медична статистика є головним джерелом інфор-
мації про стан здоров’я населення країни і ресурси охорони здоров’я.

 

Бібліотека онлайн Lection.com.ua створена для студентів та учнів, які прагнуть вчитися і пізнавати нове. Наша онлайн бібліотека підручників має близько 25 книг, ми намагаємося оновлювати нашу базу підручників кожен місяць. Сподіваємося наш сайт вам подобається. З повагою адміністрація.