2.4.3. Термінологічний словник

Амбулаторний хворий — хворий, що знаходиться в закладі охорони здоров’я лише кілька годин і не залишається там на ніч.

Анамнез — відомості про попередній стан хворого.

Діагноз виписний — кінцевий діагноз, поставлений під час виписки або після неї. Діагноз, поставлений при надходженні хворого, може бути лише попереднім.

Епікриз виписний — резюме, запис лікаря про випадок захворювання з реєстрацією основних фактів історії хвороби (анамнез, діагноз, проведене лікування, рекомендації тощо).

Захворюваність — ступінь поширеності всіх хвороб разом узятих (або кожної окремо) серед населення в цілому (або окремих його груп).

Захворюваність загальна (хворобливість) — сукупність всіх хвороб серед населення, вперше виявлених у поточному році, а також виявлених у попередні роки, але з приводу яких хворі звернулися по медичну допомогу в поточному році.

Захворюваність первинна — сукупність захворювань серед населення, раніше не зареєстрованих, а виявлених вперше в поточному році.

Захворювання — будь-яке суб’єктивне чи об’єктивне відхилення від стану фізичного або психічного благополуччя, викликане хворобою, травмою чи ушкодженням; індивідуальний прояв хвороби у хворої людини.

Інвалідність — стан організму людини, що характеризується постійною або тривалою втратою працездатності чи суттєвим обмеженням ос­танньої.

Нозологія — елемент класифікації, окрема хвороба, що входить до пев­ного класу хвороб згідно з МКХ = 10.

Патологія — наука про хворобливі (патологічні) процеси в організмі. В широкому розумінні — будь-яка ненормальність.

Поширеність — кількість випадків певного захворювання в певній гру­пі населення на певний момент часу. Якщо вивчається період часу, то використовують показник поширеності за період.

Ураженість патологічна — факти патологічного стану населення, виявлені під час медичних оглядів.

Хвороба — специфічна реакція організму на вплив хвороботворного фактора.