загрузка...
загрузка...
Особливості статистичного вивчення ринку праці - Статистика PDF Друк e-mail
Статистика - Статистика - Герасименко С. С., Головач А. В., Єріна А. М.

13.2. Особливості статистичного

вивчення ринку праці

Ринок праці — це система економічних зв’язків між процесами відтворення і використання робочої сили, а в складі цих процесів — система таких зв’язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв’язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання — з іншого. Крім того, це система конкурентних зв’язків між закладами освіти за сферу розподілу фахівців, а також між споживачами робочої сили за залучення найбільш кваліфікованих фахівців.

Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані залежно від складу робочої сили та її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довгострокових тенденцій, середньострокових коливань та короткострокових змін. Для врахування цих особливостей статистика за основними ознаками класифікує ринки праці:

  • за ознакою структури господарства — окремих галузей народного господарства (а всередині їх — окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
  • за ознакою рівня економічного розвитку регіонів, згрупованих залежно від рівня валового внутрішнього продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо;
  • за територіальною ознакою — «регіональний ринок праці», первісним елементом якого є внутрішній ринок (сфера відтворення та використання робочої сили або підготовки та використання фахівців, яка обмежена кордонами регіону);
  • за професійно-кваліфікаційною ознакою — окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;
  • за ознакою джерел робочої сили — ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.

Ринок праці — це невід’ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої сили, що забезпечує життєдіяльність економіки та залежить від багатьох факторів, які збігаються в системі соціально-трудових та правових відносин і мають своє відображення насамперед у кон’юнктурі пропозиції робочої сили та попиту на неї.

При цьому «споживачами» робочої сили як одного з основних ресурсів для виробництва товарів та послуг, виступають підприємства, установи, організації та приватні підприємці, а «постачальниками» — працездатні особи, які з метою забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон’юнктури та відображається в заробітній платі.

Одним з основних компонентів економічного аналізу виступає економічно активне населення.

За визначенням міжнародної організації праці економічно активне населення складається з населення обох статей старше встановленого віку [1] , яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг та деяких видів неринкового виробництва, що входять до системи національних рахунків та балансів (снр) та є економічною діяльністю (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Структура населення за економічною активністю

до складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які здійснювали економічну діяльність, або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як « зайняті » та « безробітні » (у визначенні моп).

У рамках концепції економічно активного населення застосовується два вимірювача: а) « населення, активне в даний період » — стосовно короткого періоду часу, наприклад тижня чи дня, синонімом цього терміну є поняття « робоча сила », і б) « звичайно економічно активне населення » стосовно тривалого періоду часу, наприклад року.

Населення, активне в даний момент (або робоча сила) показує поточну ситуацію на ринку праці відносно економічної активності населення. Це миттєва фотографія зайнятості та безробіття впродовж конкретного обстежуваного періоду (тиждень, місяць).

Концепція «економічної активності, або робочої сили» передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій залежно від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду (тиждень або день), на основі правил пріоритетності: зайняті, безробітні та особи, які є поза робочої сили тобто економічно неактивні.

Відповідно до цих правил зайнятості надається перевага перед безробіттям, а безробіттю — перед відсутністю економічної активності. Цю залежність можна подати так:

Н = Е а + Е н ,                                             (1)

Е а = З + Б.                                             (2)

Правила пріоритетності забезпечують безпосередній взаємозв’язок між зайнятістю, робочим часом і доходом від трудової діяльності, що можливо використовувати для аналізу продуктивності праці.

Концепція «звичайної активності» базується на критерії «основного виду активності» впродовж тривалого періоду часу. Особа вважається звичайно активною, якщо вона була економічно активною (зайнятою чи безробітною) 26 і більше тижнів упродовж обстежуваного року. Сукупність таких осіб утворює звичайно економічно активне населення. У випадках, коли зайнятість має нерегулярний характер (неповний робочий тиждень), основна активність визначається з урахуванням кількості днів зайнятості чи безробіття. У рамках концепції звичайної активності допускається, що особи, віднесені до безробітних упродовж року можуть мати яку-небудь роботу.

Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Ос­кільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділити серед працюючого населення підгрупи залежно від міри участі у складі робочої сили.

Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну плату (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, у тому числі — в особистому підсобному сільському господарстві (на дачній або присадибній ділянці),

До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконували неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

Добровільна діяльність не є економічним видом діяльності і має такі визначальні риси: а) вона не повинна оплачуватись;
б) здійснюється за власним бажанням, без примусу на відміну, наприклад, від строкової військової служби; в) виконується для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки.

Відповідно до закону України «Про зайнятість населення» (стаття 2) безробітними  «визнаються  працездатні  громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи».

Використання тільки адміністративних та юридичних норм і вимог (насамперед обов’язкової реєстрації в центрах зайнятості, поширення офіційного статусу тільки на працездатне населення працездатного віку) не дає змоги відбити реальну ситуацію на ринку праці. За своїм призначенням інформація про зареєстроване безробіття може використовуватися, в основному, для потреб державної служби зайнятості (системи страхування від безробіття) — для прогнозування, планування та фінансування державної політики і програм зайнятості.

Згідно з концепцією економічної активності безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи серед населення, яке пропонує свою робочу силу на ринку праці. Поряд із валовим внутрішнім продуктом та інфляцією, безробіття є одним з трьох важливих показників функціонування економіки. Його динаміка характеризує здатність економіки забезпечити робочими місцями економічно активне населення країни.

Міжнародні стандартні критерії визначення безробіття стосуються виключно дій особи впродовж певного періоду часу, незалежно від наявності чи відсутності в неї законних нетрудових доходів (дивідендів, процентів, ренти, пенсії чи стипендії) або права на одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до критеріїв міжнародних стандартів (моп) до безробітних належать особи, які впродовж певного періоду часу:

а) «не мали роботи (прибуткового зайняття) »;

б)  «активно шукали роботу або намагались організувати власну справу », тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи намагалися організувати власний бізнес;

в) були « готові приступити до роботи » , тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів.

До категорії безробітних належать також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу.

Основні типи безробіття такі:

  • фрикційне;
  • структурне;
  • циклічне.

Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це безробіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Фрикційне безробіття виникає внаслідок того, що:

  • ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування);
  • випадкові коливання попиту спричинюють, з одного боку, банкрутства і звільнення, а з іншого — створення нових підприємств і робочих місць;
  • на ринку праці постійно з’являються нові люди, які шукають роботи, у той час як інші можуть виходити зі складу робочої сили);
  • інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими, тобто потрібен певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного.

Сезонне безробіття є різновидом фрикційного безробіття і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Дане безробіття виникає тому що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робочих місць, наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування дорослої особи не може здійснитись миттєво.

Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють природне безробіття , що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди будуть існувати фрикційне і структурне безробіття.

Циклічне безробіття спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, незважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) включає осіб, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» та «безробітні» внаслідок того, що з різних причин не пропонують свою робочу силу на ринку праці.

Особливу увагу привертає така категорія економічно неактивного населення, як особи, які загалом прагнуть мати роботу, але втратили надію її знайти і тому припинили активний пошук роботи. У статистичній практиці такі громадяни мають термінологічну назву «зневірені» .

Для зневірених осіб характерно те, що впродовж тижня спостереження вони:

а) були «без роботи», тобто не працювали за наймом або на власному підприємстві;

б) були « тепер готові приступити до роботи», тобто найближчим часом почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві;

в)  «не займалися пошуками роботи» впродовж тижня, тому що не вірили у можливість знайти її (після неодноразових невдалих спроб знайти роботу втратили надію на працевлаштування).

За методологією моп зневірені належать до категорії економічно неактивного населення, проте дані про їхню чисельність використовуються для оцінки загального обсягу пропозиції робочої сили та попиту на неї, внаслідок того, що фактично такі особи виступають частиною пропозиції робочої сили [2] .

Відповідно до міжнародних підходів, здійснення моніторингу ринку праці має за мету забезпечення інформаційного середовища для розробки та здійснення ефективної політики у сфері зайнятості населення та базується на комплексній системі абсолютних та відносних показників, що відображають процеси,
які відбуваються на ринку праці національного та регіонального рівнів та характеризують пропозицію робочої сили та попит
на неї.

Виходячи з концепції економічно активного населення зазначена система включає наступні аналітичні поняття, що складають систему показників статистичного аналізу ринку праці:

1. Рівень економічної активності (р еа ) — характеризує рівень пропозиції робочої сили на ринку праці:

р еа = е а / н · 100.                                    (3)

2. Рівень зайнятості населення як характеристика трудової активності населення:

Р з = З / Н · 100.                                   (4)

Іншими характеристиками зайнятості є такі показники:

  • фактична тривалість робочого періоду (дня чи тижня), повний робочий час, неповний робочий час;
  • характер роботи (постійна / тимчасова);
  • наявність роботи, але тимчасова відсутність на роботі;
  • професія (рівень кваліфікації), галузь, статус зайнятості;
  • розмір заробітку;
  • наявність сумісництва, додаткової роботи (вторинної зайнятості).
  • добровільна неповна зайнятість;
  • неповна зайнятість з економічних причин.

3. Рівні безробіття.

Р б – 1 — рівень безробіття (за методологією моп) — є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується за стандартами міжнародної організації праці як процентне відношення загального числа безробітних установленого віку б до чисельності економічно активного населення цього віку е а , тобто до суми зайнятих та безробітних (З + б):

р б – 1 = б / е а · 100% = (б / (З + б)) · 100%.

Р б – 2т — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості б з на дату (кінець або початок звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до працездатного населення працездатного віку н п .

р б –2т = (б з / н п ) · 100%.

р б – 2е — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості б з на кінець звітного періоду до економічно активного населення працездатного віку е ап .

р б – 2е = (б з / е ап ) · 100%.

Показник рівня довготривалого безробіття — р б – 3 розраховується як процентне відношення числа безробітних усіх або тільки зареєстрованих у державній службі зайнятості, які не працювали впродовж 3-х місяців і більше (б де або б дз ) до:

Þ      економічно активного населення (е а );

Þ      працездатного населення працездатного віку (н п ):

р б – 3(1) = (б де / Е а ) · 100%;

р б – 3(2) = (б дз / н п ) · 100%.

р б – 4 — показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами Б вр до економічно активного населення е а .

р б – 4 = б вр / E а · 100%.

р б – 5 — розширений показник рівня безробіття , що розраховується як процентне відношення суми чисельності безробітних б та зневірених зн до суми чисельності економічно активного населення (E а ) та зневірених.

р б – 5 = ((б +Зн) / (е а +Зн)) · 100%.

р б – 6 — показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення суми чисельності безробітних б, зневірених зн та вимушено неповністю зайнятих осіб н з до суми чисельності економічно активного населення е а та зневірених осіб.

р б – 6 = ((б + зн + н з ) / (е а + зн)) · 100%.

Механізм ринку праці, зокрема фахівців, може бути відображений системою моделей. Серед цих моделей можна вирізнити такі:

  • структурно-функціональні, що характеризують структуру попиту та пропозиції фахівців у розподілі за різновидами сегментів ринку праці;
  • балансові, зокрема у вигляді матриць, що характеризують міжрегіональне, міжгалузеве, міжфахове переміщення фахівців;
  • у вигляді рівнянь регресії, що характеризують, наприклад, залежність потреби у фахівцях за окремими сегментами ринку праці від факторів, що їх визначають: розвитку виробництва, науково-технічного прогресу і т. ін.

Моделі використовують для регулювання ринку праці, зокрема шляхом підготовки фахівців за обсягом і складом згідно з додатковою потребою окремих сегментів ринку. Це є важливою передумовою оптимального забезпечення потреб суспільства і мінімізації безробіття.

Система аналізу та прогнозування ринку праці має бути пристосована для використання в рамках функціонування автоматизованих інформаційних систем підрозділів народного господарства.

Державний комітет статистики України, визначаючи надзвичайну потребу споживачів у надійній інформації про ринок праці, зайнятість та безробіття населення, має три інформаційні джерела її отримання:

1. Звітність зі статистики праці (за формами №1-пв термінова місячна).

2. Звітність центрів зайнятості про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося за допомогою в пошуках роботи (щомісячна за формами №1-пн та щоквартальна за формами
№ 2-пн, 3-пн, 4-пн).

3. Вибіркові обстеження населення з питань економічної активності.

Обстеження економічної активності населення є найбільш повним джерелом достовірної інформації про стан ринку праці, що доповнює адміністративну статистику суцільного спостереження відповідно до міжнародної системи обліку та звітності. Вони проводяться за місцем постійного проживання спеціально підготовленими обліковцями (інтерв’юєрами) шляхом безпосереднього опитування осіб, які входять до складу домогосподарств. Указані обстеження базуються на вибіркових методах спостереження та методології Міжнародної організації праці. В Україні з 1995 по 1998 рік провадились один раз на рік восени, починаючи з 1999 року — із щоквартальною періодичністю.



[1] За національною практикою визначення зайнятості за матеріалами вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, що впроваджені органами державної статистики з жовтня 1995 року, до економічно активного може бути віднесене населення у віці від 15 до 70 років включно.

[2] Методика обчислення рівня безробіття, що застосовується європейською комісією ООн, передбачає віднесення зазначеної категорії осіб до чисельності безробітних.

 

Бібліотека онлайн Lection.com.ua створена для студентів та учнів, які прагнуть вчитися і пізнавати нове. Наша онлайн бібліотека підручників має близько 25 книг, ми намагаємося оновлювати нашу базу підручників кожен місяць. Сподіваємося наш сайт вам подобається. З повагою адміністрація.